22—30 червня в іспанській Севільї пройде 33–я сесія Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, на якій може постати питання про виключення українських об’єктів — Києво–Печерської лаври і Софії Київської — зі списку всесвітньої спадщини. Про це повідомили вчора на прес–конференції представники Національної комісії України у справах ЮНЕСКО, а також заповідників «Софія Київська» і «Києво–Печерська лавра».
Приводом для занепокоєння став березневий візит до Києва представників ЮНЕСКО. Експертів, перш за все, занепокоїв стан так званої буферної зони об’єктів ЮНЕСКО — це прилеглі до пам’ятки території, що за обсягом значно перевищують площу об’єкта і на яких, за визначенням організації, ведуть несанкціоноване будівництво. Згідно з положеннями ЮНЕСКО, будь–які зміни в буферній зоні держава має погоджувати з цією міжнародною організацією. Українська сторона нічого подібного не робила.
Список будівництв, що загрожують об’єктам ЮНЕСКО, вражає. Для Софії: будівництво по вулиці Десятинній, фітнес–центр «Софійський», готель «Хайят», ресторан «Да Вінчі», готель по вулиці Михайлівській, новобудови по вулицях Стрілецькій, Гончара, Стрітенській і Рейтарській. Для Лаври: висотка на схилах Дніпра — горезвісна будова на вулиці Грушевського, 9А, а також будинок і територія колишньої взуттєвої фабрики «Київ» біля церкви Спаса на Берестові по Лаврському провулку, комплекс «Мистецький арсенал» (в експертів є інформація про начебто заплановане будівництво житлово–офісного комплексу на території історичних земляних валів, так званих «Мазепиних валів»).
За словами заступника голови Національної комісії України у справах ЮНЕСКО Михайла Скуратівського, на червневій сесії у Севільї до обговорення буде винесено три пункти по Україні: «Перший — несанкціонована забудова в буферній зоні, другий — забудова схилів Дніпра, що сповзають. Третій — функціонування Державної служби з питань національної культурної спадщини при Міністерстві культури, яка не контролює забудову».
Проте, за словами пана Скуратівського, українські об’єкти навряд чи виключать зі списків ЮНЕСКО — такого в історії організації ще не було. Швидше, зі списків їх виключить бездіяльність української влади, яка не здатна створити єдиний контролюючий орган за станом бодай двох історичних і культурних пам’яток України. «В Україні достатньо законів для охорони пам’яток. Але чиновники знаходять різні можливості, щоб їх обійти. Так, центральний орган із питань національної культурної спадщини, згідно з постановою уряду, — це Мінкульт. У свою чергу, він створив державний орган — Державну службу з питань національної культурної спадщини. Але відповідальності з центрального органу контролю це не знімає», — резюмував директор заповідника Києво–Печерська лавра Сергій Кролевець.