У Шахтарську 14 гірників орендного підприємства «Шахтоуправління імені Чапаєва» після дев’яти днів підземної акції протесту нарешті виїхали на поверхню. Як уже повідомляла «УМ», шахтарі відмовлялися підніматися на–гора, вимагаючи від державної компанії «Вугілля України» виконання своїх договірних обов’язків і відновлення закупівлі палива, видобутого «чапаєвцями». Підтримуючи колег, начальник дільниці з ремонту гірничого обладнання Костянтин Рєзнік навіть оголосив голодування.
Проте невдовзі учасники акції протесту переконалися, що їхні зусилля виявилися марними. «Люди піднялися на поверхню не тому, що уряд чи Мінвуглепром виконали їхні вимоги, — розповів голова первинної профспілкової організації шахтоуправління імені Чапаєва Володимир Лаптенко. — Видобуте нами паливо і досі відвантажується на склади, бо ДП «Вугілля України» і далі ігнорує свої зобов’язання і відмовляється приймати вугілля з шахт недержавної форми власності. Нас просто не чують, висунуті вимоги ігнорують і тому немає ніякого сенсу далі продовжувати підземну акцію протесту».
На складах шахтоуправління уже назбиралося понад 40 тисяч тонн нереалізованого енергетичного вугілля. А в підприємства — чималі борги з зарплати шахтарям, а також за комунальні послуги та електроенергію. Гірники кажуть: якийсь час вони сподівалися, що слова дотримає керівник Мінвуглепрому Віктор Полтавець, який пообіцяв вирішити проблему «чапаєвців» не пізніше 20 травня, однак цього так і не сталося. А тому шахтарі тепер мають намір вирушати до столиці, аби нагадати про свої проблеми біля парадних під’їздів Мінвуглепрому та Кабміну. Причому до гірників шахтоуправління імені Чапаєва, швидше за все, приєднаються їхні колеги з інших шахт недержавної форми власності, які також мають проблеми зі збутом вугілля.
В історії вітчизняної вугільної промисловості були схожі ситуації, коли шахтарі для вирішення проблем, що накопичилися, використовували ті ж підземні акції протесту, але максимум на дві доби, протягом яких знаходили компромісне рішення. Однак ще не було такої ситуації, коли 14 гірників дев’ять діб залишалися під землею, а за цей час не було жодної реакції з боку уряду.