У зверненні Президента України Віктора Ющенка до Верховної Ради 31 березня наголошено на необхідності двопалатного парламенту в нашій країні. Навіщо нам двопалатний парламент?
До речі, у проект Конституції 1996 року було закладено ідею двопалатного парламенту, та під час дискусії при її ухваленні парламент став однопалатним. Але тепер потрібен реальний перехід до політики взаємних вимог та поступок, зокрема, відмови нинішньої Верховної Ради від функцій ЦК.
Як свідчить світова практика, однопалатна структура парламенту застосовується найчастіше в таких випадках: якщо країна не велика за розмірами (Албанія, Греція, Ізраїль, Люксембург), якщо в суспільстві існує майже стовідсоткова згода щодо напрямів політики або немає суттєвих відмінностей між регіонами (для прикладу назвемо Данію, Фінляндію, Болгарію, Португалію), якщо парламент виконує його суто «декоративні» функції і не має реальної влади (деякі диктаторські режими, абсолютні монархії Близького Сходу). У період диктатури Франко в Іспанії, наприклад, був однопалатний парламент — кортеси, а коли країна стала на шлях демократії — парламент став двопалатним.
Як бачимо, Україна не належить до жодної з цих категорій: має велику як територію, так і кількість населення, і в ній немає повної внутрішньої злагоди щодо напрямів політики, Україну вважають демократичною державою, тобто парламент мусить відігравати важливу роль. Отже, логічним є введення двопалатного парламенту, на що пішла більшість країн, які свого часу опинилися у схожій на українську ситуації: Франція, Італія (після Другої світової війни), Польща, Чехія (після падіння комуністичного режиму).
Оскільки жодна з названих країн не є федерацією, не має сенсу аргумент, що «двопалатність» — це ознака федерації.
Запровадження верхньої палати є важливим елементом політреформи. Без сенату не можна говорити про побудову реальної системи стримувань і противаг. Україні потрібні чіткі й прості інструменти організації влади. Адже, як свідчить досвід, механізми здійснення влади, які розраховані на політичну культуру, не приживаються в Україні. Тому потрібна жорстка система, яка, з одного боку, дозволить чітко розмежовувати повноваження, а з другого — вибудувати систему противаг, аби жоден суб’єкт не міг зловживати повноваженнями і не намагався домінувати над іншим.
Нині ж Верховна Рада часто фізично не спроможна одночасно ухвалювати закони і заслуховувати уряд, погоджувати кандидатури на посади у виконавчій владі. Наявність сенату дозволить нижній палаті зосередити увагу на законотворчості й контролі над урядом, звільнивши її від багатьох поточних питань, у першу чергу кадрових.
Сенат сприятиме стабільності в державі. Нижня палата в усіх країнах завжди більше залежна від розкладу політичних сил на поточний момент. Але в цивілізованих країнах зміна партій при владі не призводить до руйнування фундаменту держави. Це, в основному, досягається завдяки верхній палаті. Крім того, під час виборів до однієї з палат друга продовжує працювати.
Нижня палата повинна виступати представником усієї нації, а верхня покликана представляти певні інтереси, зокрема регіонів, і бути засобом балансу й стабільності.
Сенат є органом, в якому представлені інтереси регіонів. Тобто, обираючи до верхньої палати представників від регіонів (порівну від кожного), можна створити забезпечений законом захист інтересів регіонів. Закони повинні приймати обидві палати. Сенат повинен мати право «вето» на законопроекти нижньої палати. Тоді він стане гарантом проти конфліктів у нижній палаті. Треба змінювати і виборчий закон, нижня палата повинна формуватися на пропорційній системі з відкритими списками, а верхня — в одномандатних округах. Вибори до палат треба проводити не одночасно, що дасть можливість парламенту діяти безперервно. До речі, в 1917—1918 роках у період УНР у нас був своєрідний двопалатний парламент — Центральна і Мала ради. Саме на Малій Раді Центральної Ради було прийнято IV Універсал, яким проголошено незалежність України.
16 квітня 2000 року відбувся референдум, а фактично плебісцит, серед питань якого четвертим було — про двопалатний парламент в Україні. «За» висловилося 81,68 відсотка виборців.
Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>
На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>
Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>
Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>
Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>
