Їде Влад в престижний вуз
десь під Вашингтоном.
Вчить синочка папа–туз
прокурорським тоном:
— Ти там менше в карти грай,
більше вчись, в натурі,
спеціальність вибирай,
«поварись» в культурі.
Дружбу з будь–ким не води —
приглядайся спершу,
дівку класну там знайди —
тільки мільйонершу.
Чисто б, здорово було,
якби ще студентом
вскочив ти в якесь сідло
поруч з Президентом.
Президент живе, як Бог,
їздить за кордони —
так що вивчи на зубок
і мерсі, й пардони!
Якщо будеш пробивним —
зробимо Прем’єром,
фінансистом головним
чи столичним мером.
Як не вистачить ума,
щоб міністром стати, не журись,
проблем нема —
підеш в депутати.
Депутат, як Президент
чи Прем’єр–міністр,
може кожен Божий день
ананаси їсти.
Пам’ятай, колись твій дід
всій сім’ї на радість
дві каденції сидів
у Верховній Раді!
Там робота — чистий кайф!
В залу йди завчасу,
вправно кнопку натискай
і покрикуй басом.
Посидь з другом тет–а–тет —
почитай газету,
збігай вчасно у буфет
чи до туалету.
А коли засидів зад
чи упрів наразі,
вийди в двір, у парк чи в сад
і гуляй, як Разін.
Крутим босам послужи
і вождям партійним —
що підкажуть, те й кажи,
грайся в політвійни.
І за це тобі дадуть
потрясну зарплату,
секретарку молоду
та ще й пільг багато.
Тільки з славою у них
завжди дуже скрутно:
називає трудівник
наш парламент трутнем!
Що робити нам з людьми?
З виборцями тобто?
Прийдуть вибори, і ми
купимо їх оптом!
Як не будеш рік у рік
там науку гризти,
підеш тут у технарі,
педагоги, лікарі
або в гумористи!
Микола МАЦІПУРА
Берислав
Херсонська область