«Червоні» навертаються до Бога

Харківська єпархія попросила, а міськрада погодилася додати топонімічним назвам міста трохи духовного колориту. У результаті узвіз, названий на честь революціонера–народника Степана Халтуріна (той увійшов в історію спробою знищити російського імператора Олександра ІІ), тепер називатиметься Соборним. І не випадково, бо з’єднує географічним трикутником одразу три духовні центри Харкова — Покровський монастир та Успенський і Благовіщенський храми. Проіснував же один із найстаріших харківських узвозів під революційною назвою рівно 90 років. Від початку ж він був Купецьким через появу на ньому в ХІХ столітті торгових лавок. А пізніше — Пащенківським, бо починався поблизу великого Пасажу, збудованого купцем Пащенком–Тряпкіним.

Сам Пасаж знищили у роки фашистської окупації. Тому після війни, аби якнайшвидше упорядкувати спустошену ділянку землі, тут збудували розкішний сквер із фонтаном, який, до речі, увесь цей час проіснував без жодних топонімічних ознак. Цю прикру обставину помітили знову ж таки священики, запропонувавши назвати невеликий без­іменний парк Покровським — на честь однойменного монастиря, розташованого поруч. Із цієї ж причини (тобто через відсутність будь–якої назви. — Авт.) кмітливі батюшки порадили найменувати Олександрівськими без­іменні площу та сквер, розташовані поблизу Свято–Олександрівського храму. До того ж вписали до цього ж списку ще й проспект Косіора, але така ідея депутатам не сподобалась. Кажуть, магістраль, названа на честь радянського політичного діяча, тепер густо заселена офісами. Тому не варто в розпал економічної кризи обтяжувати підприємців ще й витратами на переоформлення документів. Та й узвіз Халтуріна вони погодилися перейменувати лише тому, що на ньому фактично немає будинків.

Невеликі духовні метаморфози, які відбулися у харківській топоніміці, порадували хоча б тому, що місто і тепер за назвами вулиць та провулків нагадує похмурий революційний бастіон. Тут навіть сьогодні є вулиці Червоного Льотчика, Червоного Міліціонера, Червоного Жовтня і просто Червона з Червоним в’їздом на додачу. А також Червонопрапорна, Червонофлотська, Червоноселищна, Червоножовтнева і Червоного Жовтня, Червонозоряна і Червоної Зірки, Червоношкільна набережна разом із Червоностудентським, Червонодорожнім та Червоножовтневим провулками. Є вулиці, названі на честь одразу двох революцій, Пролетарські узвіз, майдан та вулиця. А про видних діячів революційної та радянської доби говорити і поготів нічого. Скажімо, узвіз Халтуріна вже став Соборним, але у місті на честь знаменитого народовольця названа ще й вулиця та провулок. Інакше, як анахронізмом, тепер не назвеш також вулиці Робкорівську, Сількорівську, Райкомівську, Ревкомівську, Раднаркомівську, Райрадівський провулок тощо. Але для того, аби уся ця архаїчна топоніміка канула в Лету, потрібні чималі кошти. Та й невідомо ще, як відреагують мешканці Тепловозної з Партизанською на спробу змінити їхню адресу.

Правда, харків’яни вже й самі почали потроху глузувати над рідкісними топонімічними перлами. Скажімо, перехрестя проспектів 50–річчя ВЛКСМ та 50–річчя СРСР, де розходяться на чотири сторони великі магістралі, у народі тепер називають точкою «п’ятдесят на п’ятдесят», «півсотні на півсотні» або «фіфті фіфті». Так би мовити, кому що ближче.