Тарас Стецьків: Партія регіонів діє за принципом Батия

15.05.2009
Тарас Стецьків: Партія регіонів діє за принципом Батия

(Івана ЛЮБИША–КІРДЕЯ.)

Інцидент за участі Юрія Луценка в Німеччині став топ–темою українського політикуму. Він уже вийшов далеко за межі чиновницького або поліцейського скандалу і став вагомим фактором у політиці. Партія регіонів отримала черговий привід для блокування трибуни ВР, а коаліція постала перед дилемою: якщо звинувачення на адресу Луценка підтвердяться, доведеться приймати якесь рішення, можливо, і про відставку. Однак у такому випадку «Народна самооборона» могла б влаштувати демарш, і коаліція розвалилася б. Народний депутат від політичної сили Луценка — Тарас Стецьків — запевняє, що наразі парламентська більшість одностайна у ставленні до «алкогейту». Він радить «регіоналам» використовувати інші методи боротьби.
Окрім того, депутат розповів «УМ» історію зникнення своєї депутатської картки, якою хтось скористався під час голосування за дату виборів — 25 жовтня.

«Іноді Верховна Рада поводиться, як дитячий садок»

— Тарасе Степановичу, як ви оцінюєте рішення Консти­туційного Суду, який визнав призначення президентських виборів на 25 жовтня незаконним?

— Те рішення Верховної Ради було політичним. Головні причини, чому парламент проголосував за це, — страх і незрілість. Іноді Верховна Рада поводиться, як дитячий садок. Хтось боявся, що Президент оголосить про розпуск парламенту. Хтось боявся втратити рейтинги і був зацікавлений у тому, щоб вибори відбулися якомога швидше. Тому рішення Конституційного Суду було прогнозованим. Він не міг прийняти іншого рішення, тут нічого й думати. Єдиною законною датою є 17 січня.

— Незважаючи на це, ви були серед людей, які голосували за цю постанову. Чому?

— Ні, мене не було серед цих людей. Голосував не я, а дублікат моєї картки. Вранці в мене хтось поцупив картку. І, поки я виготовляв дублікат, невідома особа скористалася нею й проголосувала.

— Ви розібралися в цій ситуації?

— Ні, я не проводив розслідувань. Потім цю картку повернули — хтось підклав її на моє робоче місце.

І до голосування, і зараз я є категоричним критиком того рішення. Воно незаконне і, наголошу ще раз, винятково політичне.

— Зараз виходить, що якщо будуть юридичні підстави, то в Президента ще буде можливість розпустити парламент. Півроку до виборів — це середина липня, тобто час для указу є. Як ви гадаєте, чи можливий розпуск?

— Не думаю. Зараз нема жодних законних підстав для розпуску. А крім того, нема політичного ресурсу, аби дотиснути цю справу до кінця. Згадайте, як було заблоковано указ у грудні. Тому розпуску Верховної Ради до президентських виборів, швидше за все, не буде. Про цю ідею варто забути.

Механізм розпуску парламенту — не забавка. Це інструмент стабілізації парламенту, а не інструмент дестабілізації.

— На початку весни Віктор Ющенко заявив про те, що погоджується, аби президентські вибори пройшли раніше, але — з одночасними виборами до парламенту. Чи може Президент спокусити Раду такою ініціативою?

— Ні, вже ні. До президентських виборів і так залишилося мало часу, щоб їх переносити. Ця ідея не мала шансів на реалізацію.

«Регіонами» керує одне: вони хочуть дорватися до влади»

— Свій інтерес до дострокових парламентських виборів неодноразово висловлювала Партія регіонів. Кажуть, що в «регіоналів» знову є ідея блокувати засідання ВР протягом 30 днів, аби потім з’явилися підстави для розпуску.

— Мені доводилося чути абсолютно абсурдну думку про те, що 30–денний період мав збігти буквально через декілька днів, бо цей термін відраховували від 17 квітня — дати останнього засідання у парламенті. Однак у четвер засідання Верховної Ради все–таки було відкрите — це означає, що ця безпідставна ідея не спрацювала.

Тридцять днів блокувати роботу парламенту на «справі Юрія Луценка» — це абсурд. Значна частина людей просто не розуміє, чому вони так роблять. Партія регіонів діє примітивно і, вибачте, тупо. Навпаки: їм треба розблоковувати роботу, ініціювати рішення про створення тимчасової слідчої комісії, ставити питання на голосування і шукати голоси.

— Перед травневими святами «фішкою» Партії регіонів була антикризова програма: вони вимагали від уряду бюджетних змін і конкретних законопроектів. Під цим приводом «регіонали» скликали кілька мітингів і теж блокували роботу Верховної Ради. Зараз ця вимога озвучується?

— Ні, вони такої вимоги вже не ставлять, хоча окремі діячі говорять про потребу внести програму. Вони точно не проводитимуть мітингів, бо попередні акції показали свою несерйозність і штучність.

Зараз вони взялися все–таки за «справу Луценка». Частина «регіоналів» переконана, що це якраз той привід, який дозволить їм міцно схопитися за мотузку. Головна мета їхньої акції — не розгляд дій Луценка і навіть не відставка міністра. Насправді вони хочуть розхитати коаліцію і ще раз запропонувати Блоку Тимошенко «шлюб на двох». Вони хочуть дорватися до влади. І вже півтора року використовують для цього будь–які приводи — НАТО, Яценюка, антикризову програму.

— Наскільки велика можливість, що опозиціонери все–таки розхитають коаліцію? Чи одностайна нинішня коаліція у ставленні до цього скандалу?

— Сьогодні вона одностайна. Партія ж регіонів сподівається, що за відставку Луценка проголосує частина БЮТ, і таким чином «Народна самооборона» буде спровокована на демарш. Але сьогодні ні в «НУНС», ні в БЮТ нема людей, які готові голосувати за відставку. Крім «Єдиного центру», який і так не входить у коаліцію. Група В’ячеслава Кириленка, на мою думку, теж не голосуватиме (група «За Україну» ще не приймала рішення щодо цього — Ред.). І в БЮТ нас запевнили, що не голосуватимуть.

Партія регіонів хоче взяти блокадою, виснаженням. Це татарська тактика: так Батий захоплював Київ. Вони думають, що чим довше це робитимуть, тим більше у них буде шансів. А шанси маленькі.

«Безумовно, скандал із Луценком — це прикрий епізод»

— Якщо припустити, що парламентарі одержать конкретні матеріали справи про інцидент за участю Луценка — чи з поліції, чи від дипломатичних установ, чи можуть ці дані змінити думку коаліції? Перед президентськими виборами політичні сили можуть відмовитися від підтримки людини, котра потрапила в скандал...

— Давайте діждемося цих матеріалів. Це може вплинути на ситуацію. Наскільки вплинути — наразі важко сказати. Але я найменше хотів би, щоб навколо інциденту з Луценком чинилися спекуляції. Як друг Луценка, як учасник «Народної самооборони», я зацікавлений у встановленні істини. Саме у встановленні істини, а не політичних спекуляцій. Давайте створимо комісію, поїдемо подивитися відеозйомку — це нормально. Зараз я бачу в цій справі надто багато накипу, роздутості та спекуляцій.

— Фракція «НУНС» зустрічалася з Луценком. Про що ви говорили?

— Ми обговорювали шляхи виходу з ситуації. Варіант, який запропонував сам Луценко, — це створення слідчої комісії. Це вихід. Міністр не ховається і готовий бути об’єктом розслідування.

— Як ви вважаєте, Партія регіонів довго триматиме блокаду?

— Ні, це блокування завершиться достатньо швидко. Вони вже шукають можливість для відступу. «Регіонали» постійно заганяють себе в кут: блокують парламент, ставлять радикальні вимоги, а потім хочуть вийти із цього кута. Кажуть: «Дозвольте нам зберегти обличчя» — а ми потім маємо думати над тим, як їм дозволити зберегти обличчя.

Своїми примітивними діями «регіонали» дуже нам допомагають. Якби вони діяли грамотно — не емоціями, а холодним розумом, то чинили б під час цього скандалу зовсім по–іншому. Я можу навести десятки прикладів, як ми, будучи опозицією, діяли у 2004 році. Якби п’ять років тому «помаранчеві» чинили так, як зараз «регіонали», то президентські вибори виграв би Янукович, а не Ющенко.

Вони мені нагадують терористів, які захопили літак, але не можуть сформувати вимоги до влади.

Безумовно, скандал із Луценком — дуже прикрий епізод. Безумовно, це ставить нас у незручне становище. Але те, як діють «регіонали», не додає їм результату: виборці бачать, що цей інцидент використовується тільки для досягнення політичних цілей.

— Доводилося чути таку думку, що блокування трибуни якраз іде на користь ниніш­ньої слабкої коаліції. Бо в умовах працюючого парламенту вона мусила б ухвалювати рішення — приймати антикризову програму, призначити міністрів тощо.

— Абсолютно згоден. «Ре­гіонали» — молодці. Вони настільки нам допомагають, що іноді мені стає весело. Замість того, щоб ловити коаліцію на нерезультативних голосуваннях, замість критикувати нас за відсутність кадрових змін, які нам дійсно важко провести, вони влаштовують розваги під куполом.

ОЦІНКА

«Якби Президента вирішили обирати в парламенті — почалася б нова революція»

— Пане Тарасе, недавно в політикумі ширилися чутки про можливість створення коаліції між БЮТ і Партією регіонів. І це буцімто мало статися якраз на цьому пленарному тижні. Вам щось відомо про ці переговори?

— Такі переговори тривали. Найбільше цього хотіли «Регіони». В основі їхнього інтересу лежав страх: вони не мали гарантії, що Янукович виграє вибори. Це штовхало їх на перемир’я: перенесення виборів Президента у парламент, поділ влади між двома політичними силами.

На мою думку, ця домовленість неможлива з однієї причини: обидва лідери не здатні домовитися. Кожен діє за принципом «усе або нічого». Єдиною гарантією домовленостей Тимошенко і Януковича мали бути зміни до Конституції. Вони стикалися лобами, коли заходила мова про повноваження. Зараз така імовірність практично нульова. І суспільний, і політичний вектори розвертаються на виборчу кампанію, на прямі президентські вибори.

Домовленість між БЮТ і ПР, на мою думку, мала б катастрофічні наслідки для України. Вони поділили би владу на двох, але призвели б до революції. Це була б змова двох сил проти народу.

— Ви як «польовий командир Майдану–2004» вірите в можливість нової революції? Зараз же люди настільки розчарувалися в політиці, що на політичний мітинг серйозну кількість народу можна скликати хіба що за гроші.

— Революції не виникають за бажанням політиків. Вони виникають тоді, коли складаються передумови, коли людям уривається терпець.

Революція буде, якщо еліти поводитимуться неадекватно, як у 2004 році. Тоді народ відповів сильним ударом — прямо в перенісся.

— Але зараз не видно лідерів, яким довіряла б більшість...

— Лідери народжуються в революціях.