Даунтаун, 36

14.05.2009
Даунтаун, 36

Малюнок Володимира СОЛОНЬКА. 

Загалом Леонід Михайлович Черновецький терзає Київ уже три роки поспіль. Бог таку «трійцю» не любить, але карає киян за необдуманий вибір. Рік тому, у травні 2008–го, столиця мала шанс переобрати міського голову на позачергових виборах. Шанс було втрачено: опозиція не домовилася про єдиного кандидата, і «маршал гречки» переміг вдруге. Як і прогнозували експерти, така безкарність тільки розбестила Черновецького: мер розійшовся «не по–дитячому». Усі нарубані ним дрова «Україна молода» зводить у єдиний синопсис. Порадившись із депутатами Київради, ми виділили топ–10 ознак міського життя, які привніс Черновецький та його «молода, енергійна команда». При цьому ми не говоримо про такі прикрі реалії, як підкуп електорату під час кампанії або сумнівні землевідводи та незаконні забудови Києва по завершенні виборів. Усе це було і до Черновецького, а ми шукаємо «ексклюзив». Отже...

 

Невиконаний бюджет та бюджет урізаний

Бюджет міста за 2008 рік невиконаний на п’ять мільярдів гривень. Що ж до бюджету–2009, то вперше за всю історію київського самоврядування прибуткова частина бюджету є меншою, ніж у попередні роки. Хвастощі Черновецького, що при ньому постійно та стрімко зростають доходи міста, дали серйозну тріщину. У 2006 році бюджет Києва дорівнював дев’яти мільярдам, у 2007–му — 17, у 2008–му — 25. На 2009–й Черновецький, втративши всяке відчуття реальності, прогнозував 70 мільярдів (!) гривень. У підсумку «зійшлися» на 18. При цьому частина цих 18 мільярдів має піти на збільшення видатків для апарату КМДА, тоді як витрати на деякі цільові програми суттєво уріжуть. Приміром, значно менше коштів отримують програми «Здоров’я киян» та «Освіта столиці». А на культуру взагалі нічого не лишається: бюджет–2009 уже не передбачає закупівлі книжок для бібліотек, а єдиним закладом, чиє відкриття профінансовано з міських грошей, став музей Шолом–Алейхема. Більше культурних «розваг» отці міста цьогоріч не планують.

 

Колосальні борги перед комунальними підприємствами

Через небувалі досі борги перед комунальниками в Києві стало можливим перманентне відключення гарячої води та опалення. Найбільший скандал стався у грудні минулого року, коли до ситуації з опаленням підключилися навіть перші особи держави — Президент та Прем’єр. На той момент місто заборгувало «Київенерго» понад 500 мільйонів гривень, а «Київводоканалу» — близько 138 мільйонів. За майже півроку, що минули з тих пір, столиця так і не розрахувалася з постачальниками тепла. Нині, за даними «УМ», сукупний борг перед комунальниками наближається до одного мільярда гривень. Відтак уперше за весь час, що минув з післявоєнної відбудови міста, у Києві заговорили про погодинну подачу води. Як гарячої, так і холодної. При цьо­му на ремонт комунікацій, на термінове «латання» каналізаційної системи в бюджеті міста грошей нема. Будь–який прорив труб чи каналізації загрожує нам техногенною катастрофою. А їсти заварену кашу в Києві не хочуть і не вміють: недавня аварія на Троєщині засвідчила неспроможність міських служб забезпечити постраждалих мешканців бодай питною водою. Утім борги перед комунальними підприємствами означають не лише холодні батареї та сухі крани. Місто ніяк не розрахується, зокрема, з метрополітеном: відсутність обіцяних дотацій змушує «підземку» перейти на жорсткий режим економії.

 

Встановлення плати на безкоштовні послуги   

Цей пункт можна розбити на два підпункти: оплата речей, які досі були «дармовими» або, знову ж таки, суттєво подорожчання більш–менш прийнятних за ціною послуг. З лютого цього року Черновецький фактично запровадив у Києві платну медицину — попри всі протести прокуратури і обурення громадськості. Значно зросло в ціні паркування автомобілів та послуги евакуаторів (дарма, що роботу останніх визнало незаконною Міністерство юстиції). Щоправда, деякі починання київського мера успішно провалились: зокрема, Черновецькому довелося забути про платний вхід на міські цвинтарі. А Міністерство транспорту та ДАІ відмовились збирати платню з транзитних автівок (доки відповідне рішення не буде затверджено парламентом). Зате в зоопарку запрацювала платна телефонна лінія ветеринарної служби, а керівників дитячих гуртків примусили отримувати гроші за навчання від своїх вихованців.

 

Тарифна війна

За браком місця ми не можемо перерахувати все, що подорожчало в Києві за останній рік. Іще до настання глобальної економічної кризи у столиці вдвічі подорожчав хліб. Згодом втричі зріс у ціні проїзд у наземному транспорті. Ціна проїзду в метрополітені зросла з 0,5 до двох гривень, але під тиском прокуратури та Антимонопольного комітету знизилася до 1,7 гривні. Та справжньою карою єгипетською і однією з найбільш питомих рис «доби Черновецького» стало постійне зростання вартості послуг житлово–комунального господарства. Причому чим нижчою стає якість цих послуг, тим вище злітає їхня ціна. Окремим сюжетом в цій історії є встановлення нових тарифів на послуги ЖКГ для юридичних осіб. Черновецький надумав у десять разів підняти видатки на водо– та енергопостачання для власників казино та офісів політичних партій. На ділі це обернулося значним зростанням цін у закладах громадського харчування, побутового обслуговування тощо.

Що ж стосується квартплати пересічних киян, то, згідно з інсценованими у грудні минулого року «громадськими слуханнями», 80 відсотків городян висловились за диференційований підхід до її встановлення. Одначе всі без винятку «підтримали» наміри дорогоцінного мера встановити «справедливу» ціну на квадратні метри. Найменше при цьому постраждали власники житла дореволюційної забудови — їм доведеться викладати за експлуатацію власної нерухомості у 1,5 раза більше. Для тих, хто мешкає у «сталінках», «хрущовках» чи ще новіших будинках, квартплата зростає удвічі і більше. Повертаючись до цін на воду та електроенергію, нагадаємо ще раз, що вже за червень киянам надійдуть нові рахунки. У цілому все подорожчає вдвічі: один кубометр холодної води коштуватиме 3,02 гривні (зараз — 1,48), один «куб» гарячої — 13,69 (нині — 7,38). Тариф на централізоване опалення встановлено в розмірі 2,38 за один квадратний метр площі (зараз — 1,68). І це лише перший етап поступового подорожання послуг ЖКГ, яке триватиме до липня 2010 року.

 

Використання квазіцеркви: Аделаджа як фактор тиску

Порівняно з перерахованим вище друга п’ятірка «ознак Черновецького» виглядає дитячими забавками. Почнемо з вірного друга і духовного наставника київського мера — нігерійського пастора Сандея Аделаджі та його церкви «Посольство боже». Наприкінці минулого року правоохоронці встановили зв’язок між «панотцем» Сандеєм та фінансовою компанією «Кінгз Кепітал», яка розорила своїх інвесторів за прикладом подібних їй фінансових пірамід. За свідченням деяких прихожан, Аделаджа закликав паству до співпраці з «КК». Безумовно, що дахом для цієї конструкції є передусім Черновецький. Утім і поза історією з «КК» дружба мера і «священика» є справою взаємовигідною з точки зору гри на релігійних «нотках» довірливих громадян.

 

Стосунки з Президентом: повний «ігнор» 

Так само, як і у випадку з Аделаджою та «Кращим домом», уперше на арені цього цирку — мер, який дозволяє собі... скасовувати рішення Президента. У ситуації з підвищенням тарифів на послуги ЖКГ для юридичних осіб Віктор Ющенко тричі скасовував відповідне рішення Леоніда Черновецького. Останній двічі «виписував» нову постанову. Втретє зробити це він, очевидно, не встиг, бо... зник із Києва всерйоз і надовго (про це — див. останній пункт).

 

Стосунки з пресою: повний «ігнор»–2

Леонід Черновецький недарма входить до п’ятірки найбільших ворогів преси: що таке цивілізоване спілкування з мас–медіа, він не має ані найменшого уявлення. Ще у 2006–му мер Києва забрав у міської громади муніципальні медіа, зробивши їх засобом власного піару. Відтак віддав розпорядження чиновникам КМДА припинити будь–яке спілкування з журналістами. За даними Інституту масової інформації, на сьогодні інтерв’ю та коментарі заборонені навіть профільному піар–управлінню мерії. Авторка цих рядків (як завідувач відділу «Столиця» «України молодої») може підтвердити, що видання позбавлене можливості отримати актуальну інформацію від чиновників адміністрації та їхніх прес–секретарів. Спілкування з Хрещатиком, 36 відбувається за рахунок особистих контактів із депутатами Київради, які часто просять не робити посилань на них.  

 

Мер–примара

Інколи, аналізуючи стан справ у Києві, не віриш, що все це відбувається насправді. Фантасмагорії додає напівіснування у реальному світі Леоніда Черновецького. Ніхто у Київраді не зміг назвати «УМ» точну кількість його планових та позапланових відпусток, лікарняних листів. Скидається на те, що столичний голова є тяжко хворою людиною. Причому, подейкують злі язики, лікує мер не так тіло, як душу. Протягом останнього року він майже не з’являвся на сесіях, рідко бував на нарадах у Президента. Такого обтяженого недугами та неадекватними ідеями «начальника» Київ ще не знав. Очевидно, Черновецькому таки краще набратися сил та здоров’я десь подалі від столичних теренів.

 

«Милі» дурощі

Ідеї Черновецького запустити пором, ввести податок на «шнурки від Бріоні», проголосити Санта Клауса «почесним киянином» чи змусити слона вітати жінок із 8 Березня можуть, звісно, викликати посмішку. Якщо тільки утримувати мера–клоуна є прийнятним. Серйознішими у ряду безумств є «обіди з заступниками» (Черновецький вигадав для зацікавлених трапези з чиновниками мерії та КМДА за ціною від 25 до 50 тисяч доларів). Така практика надто пахне корупцією, щоб не привернути увагу правоохоронних органів. Адже гроші Черновецький любить до непристойності сильно. На його персональному сайті можна купити пісні у виконанні мера за 77 гривень, його листи до матері та якихось жінок за 1000 (!) гривень, придбати «фотороботи» Черновецького та «ексклюзивні знімки». Працівників комунальних підприємств змушують витрушувати останні копійки за стогривневий бестселер градоначальника «Як стати мільйонером» та книжку «Сповідь мера».

 

«Соцпакет» для «любих бабусь»: виселення пенсіонерів у притулки

З усіх недолугих та обурливих ідей Черновецького започаткування підприємства «Кращий дім» ми сміливо відносимо до окремого пункту. «УМ» свого часу детально зупинялася на цьому проекті, який передбачає добровільно–примусову опіку над літніми людьми в обмін на їхнє житло. Самотніх (і не тільки) пенсіонерів, за задумом Черновецького, переселятимуть у притулки, а звільнені від дідусів та бабусь квартири здаватимуть в оренду. Підприємство очолила донька мера Христина Черновецька (вона ж — власниця агентства нерухомості «Крістіна»). Навіть за дуже приблизними підрахунками, афера зі столичними квартирами принесе клану Черновецьких мільйонні прибутки. За мірою цинізму цей задум, безумовно, претендує на перше місце. Однак за умов достатньої поінформованості він може бути з легкістю зруйнований і не являти небезпеки, тому це ноу–хау ми віднесли на п’яту позицію.

  • Навiщо Києву вулиця Табiрна,

    ...Я вийшов iз вулицi Пилипа Орлика, повернув на Михайла Грушевського, пересiк Богдана Хмельницького, спустився на Петра Сагайдачного... Сьогоднi в це важко повiрити, але чверть вiку тому про такi назви годi було й думати. Справдi, в перший рiк Незалежностi столиця України ввiйшла з вулицями Ленiна, Свердлова, Дзержинського, Жданова, Кiрова, Куйбишева, Орджонiкiдзе, Менжинського, Володарського, Косiора, Постишева, Мануїльського, площами Жовтневої революцiї, Ленiнського комсомолу, Брежнєва тощо. Та що там вулицi та площi, найпрестижнiшi центральнi райони столицi iменувалися Ленiнський, Радянський, Жовтневий, Московський, Ленiнградський, а в цих районах найошатнiшi вулицi носили iмена класикiв марксизму-ленiнiзму, росiйських революцiонерiв, агентiв ленiнської «Іскри» та мало не всiх членiв ленiнсько-сталiнського ЦК. >>

  • Розшукується дизайнер

    Будь-яку потрібну та корисну справу можна зіпсувати. Власне, для цього достатньо грати не за встановленими правилами, а за тими, що відповідають кон’юнктурі сьогоднішнього дня. Киянам обіцяли відкритий конкурс, на якому обиратимуть головного архітектора міста. >>

  • Митарства українського трамвая

    Кілька місяців тому на розширеному засіданні Ради директорів підприємств, установ та організацій міста Києва було підписано угоду про об’єднання зусиль київської міської влади та бізнесу щодо розвитку внутрішнього ринку задля сталого економічного розвитку міста. Свої підписи під документом поставили міський голова Києва Віталій Кличко, президент Українського союзу промисловців і підприємців Анатолій Кінах та голова Ради директорів підприємств, установ та організацій Києва Олександр Осадчий. >>

  • Чи повернуть киянам Довженків кінотеатр?

    Із плином часу залишається все менше тих, хто пам’ятає про кінотеатр імені Олександра Довженка, який колись розташовувався на проспекті Перемоги, 24а. Цю не надто ошатну споруду було знесено кілька років тому, і на її місці має з’явитися сучасний кінокомплекс. >>

  • Київ без крил

    У митрополичих палатах у «Софії Київській» того дня збирали підписи під зверненням до Кличка і Порошенка передати під музей авіації будинок сім’ї Сікорських на Ярославовому Валу, 15-б і перейменувати аеропорт «Київ» (Жуляни) на честь Сікорського. Підписатись під одним зі звернень не виходило. Активісти обидві вимоги оформили в одному листі. >>

  • Де сидять художники?

    Київ усе більше переймає європейські традиції, наповнюючи вулиці креативними елементами вуличного дизайну — від паркових скульптур на Пейзажній алеї та лавочок у вигляді чашок на Прорізній до розмаїтих нетривіальних «пам’ятників» — Їжачку в тумані, закоханим ліхтарям, табуреткам. >>