Ні «пір’я», ні голосу

Недаремно перший півфінал «Євробачення–2009» у московському спортивному комплексі «Олімпійський» оформили у стилі російських народних казок із драконами, чарівними квітами і жар–птицею, яка окрилила людей піснею. Зі всіх 18 країн, які виступали 12 травня, за вокальними даними чи креативним шоу важко було виділити бодай кілька. Виступи учасників швидше нагадували якийсь національний відбір у маленькій, «забитій кризою» країні, або вечірку десь «на районі», аніж найпопулярніший у Європі конкурс пісні. Судячи зі списку країн, які виступатимуть у другому півфіналі, можна буде сподіватися кращих виступів 14 травня. І, може, зникне тоді відчуття, що «Євробачення–2009» перетворилося на облізлу жар–птицю, в якої за 54 роки не з’явилося ні пір’я яскравого, ні голосу оригінального.

Йди геть із професії

«Євробачення–2009» відкрила Чорногорія. Чорнява Андреа Демірович, яка то «стріляла» очима у бік танцюриста в білому костюмі, то співала йому Just Get Out of My Life («Геть із мого життя»), у глядачів викликала тільки обурення. Так і хотілося її пісню перефразувати на «Геть із професії». Невже у гарячих балканців не знайшлося чогось цікавішого? Адже для конкурсу треба не так і багато — всього три хвилини протримати аудиторію, і крила слави — твої.

Наступні — чехи Gipsy.cz — побили рекорд на пародію «Євробачення». Худорлявий хлопчик у червоному костюмі супермена намагався «косити» під Gogol Bordello, але це, швидше, нагадувало аматорський гурток співів у технічному училищі, де підліткам уперше в руки дали скрипки і гітари, показали як їх тримати і випустили на сцену. На відміну від чехів, такий аматорський підхід дещо виправданий в Андорри. Ця маловідома країна у конкурсі бере участь із 2004 року і ще не встигла виробити свій стиль і смак. Тому можна було пробачити виступ руденької дівчинки, яка стрибала по сцені з непідключеною гітарою, наспівуючи «ай–ай–ай».

Ще примітивнішим за чехів виявився «елвіс преслі» з Бельгії — Патрік Оушен. Таких банальних двійників мегазірки рок–н–ролу в кожній країні можна було би назбирати десятки, якщо не сотні. Болгарія зі своїм майже Вітасом, контртенором Крассимиром Аврамовим, теж добряче насмішила всю Європу. Танцюристи на ходулях у його композицію не влазили — словом, ні в тин, ні у ворота. Співак спершу намагався приховати свій оперний вокал і зіграти роль успішного поп–виконавця, а до завершення пісні вирішив блиснути талантом, чим тільки розчарував шанувальників опери.

Першою у півфіналі чоловічою групою за духом були швейцарські рокери Lovebugs. Вони нічим особливим не вирізнялися, як свого часу монстри з Фінляндії «Лорді», але виступили якісно і старанно. Для розігріву в більш–менш престижному столичному клубі годяться.

Усіх красивих вибирай!

Дивлячись на десятку, яка потрапила до фіналу, можна зробити висновок, що у першому півфіналі голосували здебільшого естети і консерватори. Есемески надсилали не за експерименти і стьоб, як це бувало на попередніх конкурсах, а за красу і сексуальну чарівність. Ведучі, шоумен Андрій Малахов і топ–модель Наталя Водянова, вибірково вибирали фіналістів з електронних конвертів. Ніхто так і не дізнався, кому дісталося найбільше балів і чи голосує у півфіналах професійне журі на чолі з Філіппом Кіркоровим. Однак є список і в ньому переважають красиві і талановиті дівчата.

Останньою оголосили Ісландію. Ще трішки — і найчарівніша дівчина першого півфіналу розплакалася би посеред грін–рум в «Олімпійському». Йоханна у стилі снігової принцеси не сумнівається, що варта заспівати у фіналі, адже її пісня і зовнішній вигляд цілком презентабельні й, без сумніву, мають увійти у першу десятку фіналістів. Та на «Євробаченні» кожен знає, що тут на двоє бабця ворожила — як не вмреш, то будеш жити. І все–таки вона ще раз заспіває.

А от оперну співачку Малену Ернман зі Швеції, якій за результатами букмекерських контор дають одне з перших місць, важко назвати милою. Висока білявка з біцепсами спортсменки і чоловічими рисами обличчя надихнулася образом чарівниці із фільму «Хроніки Нарнії», купила плаття за 37 тисяч євро і виконала синтетичний поп замість опери. Нічого вражаючого, але чимось вона Європу підкорила.

Логічно, що у фінал пройшов Ізраїль із політично налаштованою піснею. За мир у всьому світі співав ізраїльсько–палестинський дует Ноа і Міри Авад. Співачки красиві, харизматичні, із сильним вокалом, спокійні та впевнені. Словом, гідна музична відповідь на візит Папи Римського до Ізраїлю.

Пісні довгоногої румунки Єлени Георге ніхто не пам’ятає. Всі обговорювали її коротке плаття і симпатичних дівчат–танцівниць поруч із солісткою. Єлена — дочка священика, з красивою фігурою, красивим голосом, на сцені не хуліганить. Чого ще треба старій Європі? Це вам не якась там циганщина і дикі танці.

Не знаю як жінки, але чоловіки точно голосували за турчанку Хадісе. Як на мусульманку співачка поводилася аж надто розкуто. У червоному костюмі, із голим животом, русими кучерями, пристрасним поглядом вона нагадувала американську поп–співачку Бейонсе. Така розкута східна дівчина — просто мрія для європейського боя. А її мрія — фінал «Євробачення».

Завершуючи огляд, згадаємо про представницю Мальти, якій 16 травня слід було би дати перше місце — хоча би за наполегливість і цілеспрямованість. Адже К’яра на конкурсі вже втретє, і таке враження, що номер із піснею What If We той самий, що був у 1998–му і 2005 році в Києві. Без першого місця співачка просто не заспокоїться, і ми слухатимемо її ліричні балади ще багато–багато років.