Квіти для мами

У десятирічного вихованця дитячого центру «Сонячне сяйво» на Київщині — ціла галерея малюнків. Фарби, олівці — для айстр, ромашок і жоржин. Він їх подарує мамі. Яку майже не пам’ятає. Її позбавили материнських прав, коли хлопчику ледве виповнилося чотири. Де вона зараз — не знає ніхто. Але Марат упевнений: мама його любить і шукає. І знайде — як же інакше?

Бо не буває поганих мам, переконаний чернівецький священик Михайло Жар. Отець Михайло всиновив і взяв під опіку понад 200 сиріт з усієї України. «Якщо жінка відмовилась від свого малюка — значить, якийсь гріх на ній, а не тому, що серце зачерствіло. Материнське серце — це тільки любов. Свята і справдешня».

А любов до матері, шана до найдорожчої людини в житті — так само непорушна. Тему материнства неможливо збаналізувати, хоч би як часто зверталися до неї митці. Скільки б не говорили про це, хоч би як експлуатували в різних сюжетах і жанрах, але життя починається там, де мати. І тримається на ній. Скільки й віку.

Наступної неділі, 10 травня, українці вшановуватимуть своїх матерів і бабусь. В Україну Свято матері прийшло після проголошення незалежності. Ініціатором виступив Союз українок відразу після свого установчого з’їзду в 1991 році. Його почали відзначати спочатку інші жіночі громадські організації, потім приєдналися до вшанування матерів школярі, студенти. Водночас Союз українок поставив перед владою питання про надання Дню матері державного статусу. Офіційно День матері веде відлік у нашій державі від 1999 року, коли набув чинності відповідний указ президента, і відтак друга неділя травня у нас — материнська. Проте вперше в Україні цей день відзначили на Галичині — туди з благословення Союзу українок Канади свято прийшло 1929 року. І легко прижилося на наших теренах, адже повага до жінки–матері в Україні — споконвічна. Так повелося від прадідів — берегти жінку, поклонятись як берегині родини, роду, народу. Пізніше це вшанування підсилилося поклонінням Матері Божій — заступниці і покровительці віруючих християн.

Загалом у цього дня багата традиція. Так звану «Материнську неділю» — четверту неділю Великого посту — у Великій Британії відзначали з XVII століття. Пацифістка Джулія Уорд уперше публічно заговорила про це свято в США. Але тоді, 1872 року, Джулія трактувала його як день єдності матерів у боротьбі за мир в усьому світі. І ця концепція не знайшла належної підтримки ні в Штатах, ані в інших країнах. Але вже на початку XX століття ідеї свята пофортунило більше. Анна Джавіс із Філадельфії мріяла віддати шану власній матері. І написала листа всім державним очільникам, законодавчим інституціям, запропонувавши один день на рік урочисто присвячувати матерям. Відтак 1910 року штат Вірджинія вперше визнав День матері офіційним святом. А ще через чотири роки президент США Вудро Вільсон оголосив другу неділю травня національним святом усіх американських матерів. Гарний приклад для наслідування взяли на озброєння 23 країни, а ще в 30–ти це свято припадає на інші дні. Разом із подарунками, квітами, словами, в які неможливо вмістити весь сенс і силу почуттів...

«День матері — особливий, — каже 14–річна уманчанка Ліза Чиж. — Адже не всі можуть бути матерями і не в усіх є мама... Але кожну секундочку, прожиту з ними, треба берегти. І ця секунда в житті — найдорожча».

Вустами дитини, як відомо, промовляє істина.