«Українська творча інтелігенція проігнорувала наш конкурс», — констатує в розмові з «УМ» депутат Київради та голова її профільної комісії з питань культури Олександр Бригинець. Нагадаємо, що саме ця комісія приймала від усіх охочих варіанти майбутнього столичного гімну. «Я вже не кажу про те, що нам годі було й сподіватися на вірш від Ліни Костенко, Драча чи Павличка, — сказав Бригинець. — Але й просто талановиті, обдаровані люди залишились осторонь». Їхню байдужість депутат пояснює антипатією до теперішньої київської влади. Все, що твориться нині у місті, викликає фронду і небажання взятися за перо та папір, пояснює він.
Точніше, дехто за перо таки взявся. Але краще б цього не робив. Те, що надійшло профільній комісії, було недолугими спробами прославитися від віршомазіваматорів. «Всі тексти виявилися дуже низького рівня», — каже Бригинець, сам у минулому літератор. Не довго думаючи, його колеги прийняли соломонове рішення: обирати між двома уславленими старими шлягерами. Йдеться про пісні, відомі рефренами: «Як тебе не любити, Києве мій» (слова Дмитра Луценка) та «Знову цвітуть каштани, хвиля дніпровська б’є... » («Київський вальс» на слова Андрія Малишка).
«Якщо іти простішим шляхом і приймати гімн Києва на сесії Київради, то в такому разі з піснею ми визначимось ще до Дня Києва. Але я особисто є прихильником референдуму з цього питання. Його можна провести одночасно з президентськими виборами, приміром. Тоді це не буде дорого коштувати. Але цей шлях довший. Та все одно, мені як киянину хотілося б самому віддати голос за ту чи іншу пісню. А не чекати на рішення згори», — каже Бригинець.