Почали за «здравіє»

Учора в центрі кримської столиці спеціально звезений із регіонів півострова народ під проводом «Російської общини Криму», а також «регіоналів» , партії «Руський блок» і близьких їм по духу козаків святкували 280–річчя з дня народження «вєлікой» і 226–річчя підписання маніфесту про приєднання півострова і Тамані до Росії. І хоча ці дати дещо різняться в часі — на тиждень — тутешні «москвофіли» віднині хочуть зробити «накладку» тра­дицією і навіть офіційним святом. Принаймні до цього закликав на мітингу лідер партії «Російський блок» Олександр Свис­тунов та інші до болю знайомі на подібних заходах оратори. Від них дісталось «прохвостам хрущовим», «бандерам», «мазепам».

До буйства «триколірних» прапорів під портретами колишніх імператорів Росії та її нинішніх керівників, Володимира Путіна і Дмитра Медведєва, додався театралізований вихід на «сцену» самої Катерини–ІІ та її фаворита, одноокого графа Потьомкіна (ці ролі дістались артистам місцевого театру. — Авт.) і виконання народних пісень. Додамо, що акція відбулась у парку, біля каменя, на місці якого за сприяння міських властей уже четвертий рік збираються поставити справжній пам’ятник «вражій бабі». Але щось не клеїться ні з проектом, ні з грошима — певно, всі витрачаються на подібні політичні «масовки». Тож на вчорашньому мітингу вкотре закликали, на цей раз місцевий парламент, «у найкоротші» терміни прийняти всі необхідні заходи для відновлення зруйнованого колись більшовиками пам’ятника.

З ІСТОРІЇ

8 квітня (за старим стилем) 1783 року цариця Катерина ІІ підписала маніфест, яким приєднала «Кримський півострів, острів Тамань і Кубанську сторону» до Російської імперії. Власне, де–факто Крим уже належав Російській, а не Османській імперії вже дев’ять років. Ще в 1774 році після тривалих війн між Росією і Туреччиною було підписано Кучук–Кайнарджийський мирний договір, за яким Кримське ханство було оголошено незалежним від волі Стамбула, а всі турки мали залишити півострів. Але Оттоманська Порта не змирилася з втратою Криму й спровокувала кілька повстань — кримськими ханами почергово ставали маріонетки Стамбула та Санкт–Петербурга. Врешті–решт, останній кримський хан Шагін–Гірей, підтриманий військами Суворова, після чергового повернення на трон у Бахчисараї, за порадою Катерини ІІ, змушений був відмовитися від ханства і передати Крим Росії. Після оголошення царського маніфесту справу було зроблено і де–юре.

До речі, одним із найвідоміших ідеологів приєднання Криму до імперії був українець, вихідець із середовища козацької старшини Олександр Безбородько, який мав великий вплив на царицю. Цей статс–секретар імператриці Катерини ІІ, член колегії іноземних справ і майбутній канцлер Російської імперії (в часи імператора Павла І) виступав за вирішення кримського питання шляхом анексії Кримського ханства. Менш відомим, проте історично засвідченим фактом є належність авторству саме Безбородька й маніфесту про приєднання Криму до Російської імперії від 8 квітня 1783 року, хоча в російській і радянській історіографії авторство несправедливо приписували Потьомкіну.

У травні 1783 року Катерина ІІ направила до Криму Михайла Кутузова, який вправно вирішив усі дипломатичні та політичні проблеми, пов’язані з російською присутністю на півострові. А вже у червні 1783 року в Карасубазарі, на вершині гори Ак–Кая, князь Потьомкін прийняв присягу на вірність Росії від кримської знаті та представників інших прошарків татарського суспільства. Менш ніж за рік вийшов указ про створення Таврійської області від 2 лютого 1784 року. До заснування власної губернії Таврійська область підпорядковувалася управлінню Катеринославського і Таврійського генерал–губернатора князя Потьомкіна.