Невеликодній дзвін

Звістка, що в селі Беєвому Липо­водолинського району в страсну п’ятницю церкву захопили сектанти, пролунала гучно. Місцеві представники Української православної церкви Московського патріархату (УПЦ МП) звинуватили у захопленні Українську православну церкву Київського патріархату (УПЦ КП), а заразом — і владу. Були й трепетні подробиці: голова агрофірми зачинився у храмі й не давав проводити богослужіння. А на порталі «Єдіного отєчєства» повідомили навіть, що храм «безбожники» осквернили не лише власною присутністю, а й «продуктами життєдіяльності».

Втручатися у теологічні суперечки щодо «сектантства» та «безбожності» — діло не мирське. А щодо конкретних подій, то з таким їхнім викладом категорично не погоджується керівник місцевого агрогосподарства Іван Сало. Адже у храм вкладено не лише кошти його приватного підприємства, а й працю. Тому навряд чи він сам комусь дозволить поглумитися над цим приміщенням. Спасо–Преображенську церкву ТОВ «Беєве» побудувало 2004 року. На той час у селі в одному з приміщень було зареєстровано громаду Московського патріархату. Коли з’явився новий гарний храм, віруючі перебралися до нього. Але право власності на приміщення, стверджує Іван Сало, залишилося за господарством.

Запросили священика з Московського патріархату, але тут селу не пощастило. «Першого прислали п’яницю, — розповідає Іван Сало, — та такого, що й ризи у ставку плавали. Другий усе був невдоволений, дорікав людям: чого в церкву гарно вбираються?! Третій практично не працював, навіть на свята богослужінь не було. Он і на Різдво церква зачинена стояла. Або приїде, коли схоче, й дзвонить о сьомій ранку, мовляв, сходьтеся. А у людей господарство вдома. Невдоволені ним були. Тому ми й запросили до служби отця Олександра з церкви Київського патріархату».

Домовленість про передачу приміщення відбулася у понеділок страсного тижня. А у п’ятницю, розповідає отець Олександр, він приїхав до села, аби готувати церкву до богослужіння. «Увірвалися два священики Московського патріархату і почали звинувачувати нас у захопленні храму. Буцімто саме тут зареєстровано їхню громаду. Викликали представників влади, міліцію. Але оскільки приміщенням володіє агрогосподарство, а громада зареєстрована за іншою юридичною адресою, то ні у влади, ні у міліції запитань не виникло». Щоправда, служби провести вже не змогли.

Тим часом єпископ Сумський і Охтирський УПЦ МП Євлогій розіслав звернення до керівників держави, до голови обласної державної адміністрації. Скрізь говорилося: «У селі Беєве Липоводолинського району розкольники захопили храм, зачинилися в ньому і не впускають віруючих УПЦ. Жителі села одностайно не бажають переходити у розкол, про що вони повідомили мене письмово». Хто з сельчан звертався до владики, наразі невідомо. «Мені ось телеграма з Сум прийшла, — продовжує Іван Сало, показуючи документ, підписаний єпископом. — Застерігають, що стаю зрадником церкви і що гнів Божий упаде й на мене, й на онуків та правнуків... А люди в селі спокійно до ситуації ставляться. Адже благочинний церкви Київського патріархату отець Богдан уже кілька років служив у Беєвому. Усі похорони відспівував. Люди ним задоволені».

Єпископ Сумський і Охтирський УПЦ КП Мефодій пояснює: «Ми цей напад сприйняли спокійно, як дар Божий. Шкодуємо, що сталося це в страсну п’ятницю, коли справжні віруючі не відриваються від молитви. Але в такі особливі дні ми маємо терпіти. Тож поки йде світлий тиждень, ми не будемо займатися цією справою. Комусь, певно, потрібні революції, а нам потрібна нормальна українська держава. Тому, вважаю, і запросили нашу церкву працювати у Беєвському храмі. Бо там потрібен постійний пастирський труд: щоб школа недільна була, церковний хор. Та з наступного понеділка з приводу зірваного молебню звернемося до міліції».

Що ж до звинувачень у бік влади, то їм дивується і голова Липоводолинської райдержадміністрації Олександр Гелеверя, і заступник голови облдержадміністрації Олег Медуниця: як влада може комусь віддавати чи передавати те, що їй не належить? Сама подія для них була такою ж новиною, як для всіх інших. А от наслідки розповсюдженої інформації доводиться відчувати і владі. Близько сорока телеграм надійшло до обладміністрації на захист нібито попраної церкви Московського патріархату. Деякі — від радикальних проросійських організацій, відомих агресивністю щодо української державності.

Цього тижня церковнослужителі мають розібратися, кому таки належить храм у Баєвому. Іван Сало ж переконаний: «Приміщення наше, то ж ми вільні ним розпоряджатися. Людям головне, аби в церкві служили. А що звинувачують нас, то я маю намір подавати до суду. І всі документи відповідні в мене є».