Житіє святої Жанни
Жанна Д’Арк народилась 6 січня 1412 року в селі Домремі на межі Лотарингії та Шампані. У цей час французька монархія ризикувала загинути та більше не відродитись. Дехто з дворян іще зберігав вірність французькому дофіну Карлу VII, але значна частина шляхетного панства перейшла на бік герцога Бургундського. Той, у свою чергу, підтримував англійських завойовників. Так тривало аж до 1429 року, коли ситуація у Франції стала зовсім критичною. На той момент Жанні виповнилось 17 років...
Вона була неосвіченою селянкою, не вміла ні читати, ні писати, знала тільки «Отченаш» та «Вірую», а її щоденні заняття зводилися до догляду за худобою та шиття. У тринадцятилітньому віці вона вперше повідомила рідним про свої видіння — Жанні буцімто з’явився архангел Михаїл, а також свята Катерина та свята Маргарита. Вони пообіцяли їй свою підтримку, якщо та залишатиметься незайманою.
Жанна дала обітницю дівства й продовжувала дослухатися до своїх — як вона їх називала — «голосів». «Голоси» спонукали її залишити корів та свиней, втрутитись у політичні ігри сильних світу цього та передовсім допомогти жителям Орлеана. Орлеан англійці тримали в облозі вже понад сім місяців. Це місто було останньою цитаделлю французів на оборонній лінії вздовж ріки Луари, і втратити його означало втратити практично все.
24 лютого 1429 року Жанні вдалося добитися аудієнції у Карла VII, який з усім своїм двором перебував у Шіноні. Свідчення Жанни щодо її особливої місії цілий місяць вивчав парламент Карла, а також рештки «професури» з Паризького університету, що знайшли прихисток у королівському замку Вокулер. Жанну слухали також учені богослови та інші державні мужі, паралельно на неї збирали ціле досьє, однак усе засвідчувало, що вона — дівиця чесна й така, що прибула до короля з гідними намірами.
Врешті–решт, обоз із французькими вояками під командуванням маршала Жіля де Рє (та Жанною на чолі всього війська) вирушив до Орлеана. Бій за Орлеан був жорстоким, і Жанна дістала важке поранення у плече, однак місто все ж удалось відбити, при цьому французькі втрати становили приблизно сотню солдатів, тоді як англійці поховали не менше восьми тисяч вояків.
Блискучу перемогу Жанни тут же оголосили Господньою волею, однак Карл VII не зумів скористатися з плодів цього успіху. У Карла майже не було коштів на ведення війни. І все ж Жанні та французькому війську вдалося відбити у ворога Божансі, Пате, Труа і Реймс — це був її зоряний час. Тріумфатором вступав у Реймс і Карл VII — його коронували у цьому місті 17 липня 1429 року. Новоспечений король щедро осипав Орлеанську діву милостями — зокрема, він позбавив від податків Домремі, і цим привілеєм рідне село Жанни користувалось аж до революції 1789 року.
Проте фортуна почала зраджувати Жанну. Вона програла битви за Шаріте та Париж. А навесні 1430–го року герцог Бургундський надав суттєву військову допомогу англійцям — ті спільними зусиллями вирішили повернути собі місто Компьєн. Під час його оборони Жанна потрапила в полон. Це сталося 5 травня, і з цього дня фактично почався суд над Жанною — процес очолив єпископ міста Бове Пьєр Кошон, відомий як палкий симпатик англійців.
Від моменту захоплення Жанни та до її страти пройшло більше року, але за цей час король Карл VII нічого не зробив задля дівчини, якій він був зобов’язаний своєю короною та цілісністю королівства. Це загальновідомий факт — так само, як і мужність Жанни під час усіх допитів, котрим її піддавали. Суд інквізиції визнав Жанну Д’Арк єретичкою, посилаючись на всі її видіння, які були проголошені богохульством та зневагою до авторитету церкви. Від Жанни вимагали зречення її «голосів», але вона встояла, незважаючи навіть на загрозу смертного вироку.
А також смерть і безсмертя...
Мабуть, нам тяжко зараз зрозуміти, в ім’я чого загинула Жанна. Адже йшлося навіть не про її політичну боротьбу та незалежність Франції. Жанна Д’Арк не побажала розстатися з тим, що вона вважала істиною. Вона забрала з собою свої видіння та свою віру. Що ж, можливо, у цьому й полягала її місія — стати прикладом для всіх ідеалістів.
... Виправдальний процес щодо Жанни почався невдовзі після її смерті. У 1452 році Карл VII наказав зібрати всі документи та почати розслідування законності її засудження. Тодішні фахівці з права дійшли висновку, що брутальні порушення юридичних приписів таки мали місце. 7 липня 1456 року суд відновив добре ім’я Жанни, знявши з неї обвинувачення. Минуло ще чотири з половиною століття, і про Жанну згадали знову. Її було беатифіковано (тобто зараховано до лику блаженних) 18 квітня 1909 року в соборі Паризької Богоматері. А канонізовано (визнано святою) — 16 травня 1920 року в Римі, в соборі Святого Петра.
ДО РЕЧІ
У художній літературі образ Жанни Д’Арк втілював Шекспір (п’єса «Генріх VI»), Вольтер (поема «Орлеанська діва»), Шиллер (трагедія «Орлеанська діва»), Марк Твен (роман «Жанна Д’Арк»), Бернард Шоу (п’єса «Свята Іоанна»). Верді та Чайковський присвятили їй опери (відповідно: «Жанна Д’Арк» та «Орлеанська діва»). У закордонному кіно сюжет про Жанну вперше екранізували в 1898 році. Француз Жорж Мельєс зняв 15–хвилинну стрічку, в якій задіяв понад 500 статистів. Наступним був фільм датчанина Карла Дрейера (1928 рік). У 1948 році про Жанну згадав Голлівуд: режисер Віктор Флемінг зняв кінострічку з Інгрід Бергман у головній ролі. Відтак фільми про Жанну Д’Арк продукували ще тричі: у 1956, 1962 та 1992—1993 роках. Останнім за хронологією було звернення до цього сюжету, здійснене Люком Бессоном (1999 рік) та Крістіаном Дюгуеєм (останній зняв серіал для телебачення, у головній ролі — Лілі Собескі). Радянський фільм режисера Гліба Панфілова «Початок» також можна з деякою натяжкою вважати стрічкою про Жанну Д’Арк. Дві ролі — Жанни та Паші Строганової — у ньому виконує Інна Чурикова.
