У Великодню ніч не годиться спати. За легендою, цієї ночі поміж людьми ходить щастя, але приходить лише до тих, хто не спить. Хто не йде до церкви на Всеношну — засвічує лампадку перед образами і свічечку на вікні. У церкві опівночі священик сповіщає, що Христос воскрес, а всі присутні урочисто відповідають: «Воістину воскрес!» Усі зі свічками виходять із храму і під передзвін дзвонів тричі обходять довкола замкненої церкви, у якій у цей час куриться фіміам. Це символізує ходу жінок–мироносиць, котрі рано в неділю прийшли до Господнього Гроба.
Священик хрестом відчиняє вже освітлений храм, який символізує Гріб Спасителя, усі заходять, і продовжується святкова служба. Упродовж усього Великоднього тижня Богослужіння в храмі відбувається при відчинених Царських Вратах на знак того, що тепер Воскресінням Христовим відкриті для всіх врата Царства Божого.
Вдома родина влаштовує святкову трапезу. Господар обкурює світлицю ладаном і запалює свічку на столі, застеленому святковою скатертиною. Усі стоячи співають або проказують Пасхальний тропар:
Христос воскрес із мертвих,
Смертію смерть подолав
І тим, що у гробах,
Життя дарував!
Потім вітають одне одного словами «Христос воскрес!» — «Воістину воскрес!». Опісля господар обчищає свячену крашанку, розрізає її на стільки частин, скільки людей є за святковим столом. Кожен бере собі по шматочку. Далі куштують паску і споживають потроху всього іншого, чим багатий великодній стіл.
Різдвяні свята, що починаються зі Святвечора, для багатьох українців — не тільки одухотворена трапеза з дідухом, кутею та колядками, а й добра нагода згадати про давні сакральні обереги, котрі ще з дохристиянських часів були неодмінним атрибутом у кожній українській оселі. З–поміж них — лялька–мотанка, яку вважали одним із найдієвіших «запобіжників» зла. >>
«УМ» вирішила познайомитись із «живим» талісманом нового року і відвідала Київський іподром. Захоплююче було спостерігати за звичайним, буденним життям коней, за тим, як вони уживаються з іншими тваринами зі східного календаря, адже у конюшнях також мешкають собаки, кішки і навіть, як пізніше виявилось, поросята. >>
Уже традиційно наприкінці грудня Національний палац мистецтв «Україна» запрошує своїх найвибагливіших критиків — дітей з усіх куточків країни — на Головну новорічну ялинку. Цього року першими глядачами сучасного театралізованого музичного дійства у 3–D форматі стали більше 3500 малюків із дитячих будинків та інтернатів Києва та Київської області. >>
Окрім Головної ялинки в Палаці «Україна», у Києві на святкування Нового року і Різдва дітей запрошують в Український дім, Жовтневий палац, Музей Ханенків і «Мамаєву слободу». Кожен із закладів зі шкіри пнеться, щоб зачарувати своїми дійствами якомога більше дітлахів із батьками. >>
На голові — гетьманська шапка з пір’ям заморських птахів, у руках — ліра. Таким наші прадіди уявляли Миколая, і саме такий святий, втілення древніх українських традицій, відтепер живе в козацькому селищі «Мамаєва Слобода». Сьогодні він складає серйозну конкуренцію американському Санта Клаусу та російському Дєду Морозу — дітлахи від нього в захваті. Ще б пак! Незвичайний Микола одягнений у священичі ризи та у підбитий бобровим хутром шляхетський кунтуш (верхній одяг козаків та шляхти. — Авт.). Він не махає крючкуватою палицею, йдучи по лісу, а сидить у традиційній, оздобленій рушниками, наддніпрянській хаті, виконує на старосвітській лірі канти XVII століття і чекає на чемних дітей. >>
Такої помпезної та заполітизованої підготовки до святкування 9 Травня українці давно не бачили. А підхід до наведення марафету з нагоди 65–ї річниці Перемоги в столиці подекуди взагалі шокує: центральні вулиці Києва чи не вперше за роки незалежної України завішені радянськими прапорами, серпами та молотами. >>
