...Добре, що є церкви Розіп’ятого, Умерлого, Воскреслого і вічно Живого Христа, де відчайдушна людина нашого часу, обманута ідолами і всіма «марними богами», ідеологією, філософією й іншими стихіями сьогоднішнього облудного часу, з пограбованим серцем, знаходить захист, розраду і спасіння. Від Вселенської Патріархії, Матері Церкви, яка переживає в усій повноті Страсті, Біль, Хрест і Смерть, але і Воскресіння Бога–Чоловіка, посилаємо всім дітям нашої Церкви сердечне пасхальне вітання і благословення і обнімаємо вас з Любов’ю Воскреслого з мертвих і вічно Живого та Животворящого Ісуса Христа.
Якою слабкою не була б наша віра, Церква не перестає нагадувати нам про те, що Воскресіння Христове є джерелом життя і миру, руйнуванням смерті і пекла. Воно дає нам благодатну силу перемагати всі труднощі і скорботи. Кончина людини для християн вже є не смертю, а упокоєнням і сном. Бо Бог наш не є Бог мертвих, а — живих, і всі ми — живі діти Отця небесного...
Нехай Воскреслий Господь Своєю благодаттю зміцнить наші зусилля — жити і працювати на благо Церкви і нашої Української держави, берегти православну віру, бути терплячими у випробуваннях, прагнути миру та злагоди і, згідно з ученням апостола Павла, носити тягарі одне одного.
У наш непростий час, коли здається, що зло і гріх знову перемагають добро і світло, коли гріх подається як щось законне і природне для людини, зміцнімося у вірі у Воскреслого Господа. Бо в самому Воскресінні — невичерпне джерело вічної радості, святої надії і сили нашого християнського життя. Смиренний, навіть до смерті, але Воскреслий Христос–Переможець надихає і зміцнює нас на життєвому шляху. Господь чекає від нас, щоб ми зробили своє земне життя часом приготування до вічного буття, щоб ми відкинули суєту і гріх... Тому будемо працювати над творенням духовних благ, миру Христового у своїх душах, у своїх родинах, будемо зростати в любові до ближніх, зберігаючи себе в чистоті та смиренні.
У цей великий урочистий час затримаймося на мить, зупинімося у круговерті щоденного життя, застановімося над змістом християнського вітання, тієї основної правди нашого життя — і все, що ми знаємо і що відбувається всередині та довкола нас, набуде іншого вигляду. Там, де було сум’яття, — настане мир, а де були брехня і кривда, — запанує правда і справедливість. Там, де була смерть, здавалося б, кінець усього, — буде життя.
Різдвяні свята, що починаються зі Святвечора, для багатьох українців — не тільки одухотворена трапеза з дідухом, кутею та колядками, а й добра нагода згадати про давні сакральні обереги, котрі ще з дохристиянських часів були неодмінним атрибутом у кожній українській оселі. З–поміж них — лялька–мотанка, яку вважали одним із найдієвіших «запобіжників» зла. >>
«УМ» вирішила познайомитись із «живим» талісманом нового року і відвідала Київський іподром. Захоплююче було спостерігати за звичайним, буденним життям коней, за тим, як вони уживаються з іншими тваринами зі східного календаря, адже у конюшнях також мешкають собаки, кішки і навіть, як пізніше виявилось, поросята. >>
Уже традиційно наприкінці грудня Національний палац мистецтв «Україна» запрошує своїх найвибагливіших критиків — дітей з усіх куточків країни — на Головну новорічну ялинку. Цього року першими глядачами сучасного театралізованого музичного дійства у 3–D форматі стали більше 3500 малюків із дитячих будинків та інтернатів Києва та Київської області. >>
Окрім Головної ялинки в Палаці «Україна», у Києві на святкування Нового року і Різдва дітей запрошують в Український дім, Жовтневий палац, Музей Ханенків і «Мамаєву слободу». Кожен із закладів зі шкіри пнеться, щоб зачарувати своїми дійствами якомога більше дітлахів із батьками. >>
На голові — гетьманська шапка з пір’ям заморських птахів, у руках — ліра. Таким наші прадіди уявляли Миколая, і саме такий святий, втілення древніх українських традицій, відтепер живе в козацькому селищі «Мамаєва Слобода». Сьогодні він складає серйозну конкуренцію американському Санта Клаусу та російському Дєду Морозу — дітлахи від нього в захваті. Ще б пак! Незвичайний Микола одягнений у священичі ризи та у підбитий бобровим хутром шляхетський кунтуш (верхній одяг козаків та шляхти. — Авт.). Він не махає крючкуватою палицею, йдучи по лісу, а сидить у традиційній, оздобленій рушниками, наддніпрянській хаті, виконує на старосвітській лірі канти XVII століття і чекає на чемних дітей. >>
Такої помпезної та заполітизованої підготовки до святкування 9 Травня українці давно не бачили. А підхід до наведення марафету з нагоди 65–ї річниці Перемоги в столиці подекуди взагалі шокує: центральні вулиці Києва чи не вперше за роки незалежної України завішені радянськими прапорами, серпами та молотами. >>
