«Великій країні — великі вибори» — певне, від такого гасла відштовхувались індійські законодавці, створюючи виборчу систему країни. В Індії право голосу мають 714 мільйонів осіб, країна є велетенською мішаниною етнічних та релігійних груп, вибори часто супроводжуються актами насилля. Тому творці виборчого законодавства вирішили відкушувати пиріг частинами: голосування відбувається в п’ять етапів, упродовж кожного з них голосує інший регіон Індії, інша група штатів.

Німеччина стала шостою країною–членом ЄС, яка повністю відмовилася від культивування генетично модифікованої продукції. Тут запроваджено заборону на розведення, вирощування та продаж кукурудзи сорту МОН 810 американської фірми «Монсанто», позаяк вона несе «загрози навколишньому середовищу».

Узятися до написання цієї статті мене змусили різні небилиці, які кружляють в Україні та Європі навколо Івана Дем’янюка, — «нацист», «розплата за минуле» тощо. Мені довелося знайомитися з багатьма матеріалами справи Дем’янюка. У 1992 році, коли йому — слідом за нацистським злочинцем Адольфом Ейхманом, організатором концтаборів(!!!) — загрожувала шибениця, мені вдалося передати в Україну кілька примірників мого рукопису під назвою «Судилище триває». І тоді справа Дем’янюка заполонила сторінки багатьох газет. Відтак виник Комітет на захист Івана Дем’янюка, який очолив журналіст, борець за права української національної церкви В. Кательницький. Урешті було видруковано мій есей «Судилище триває» («Каменяр», Львів, 1995 р.), в якому тезисно викладено причини виникнення цієї скандальної історії та перипетії навколо неї. У післямові до есею, зокрема, наголошувалося: «На жаль, через незорганізованість і недієвість провідників діаспори Світового конґресу вільних українців, а згодом через невизначеність позицій вищих урядовців України, справа Івана Дем’янюка не стала тим поворотним моментом, який зупинив би нагнітання у світі антиукраїнської істерії». Підтвердженням останньої тези є новий виток судової розправи над нещасним 89–річним старцем.