Іронічно про особисте

Творчий вечір польського письменника Януша Гловацького, що проходив у Молодому театрі, ведучий імпрези Олександр Ірванець розпочав... із зізнання у крадіжці. Демонструючи нечисленній публіці — партер був заповнений ледве на третину — польський театральний журнал «Діалог», зізнався, що поцупив його у Польському інституті. За версією пана Ірванця, інакше він вчинити просто не міг, бо саме в цьому примірнику була надрукована знаменита п’єса Гловацького «Четверта сестра», і взагалі, переконаний письменник, красти книжки — це зовсім не ознака поганого тону. Сумнівну ситуацію розрядили представники Польського інституту, які вже постфактум подарували Ірванцеві той журнал.

Представляючи книгу «З голови», її перекладач Олександр Ірванець зауважив, що вона є автобіографічною і навіть більше. Тобто, все, що траплялося з ним у житті, Януш Гловацький чесно описав у цьому виданні, додавши чимало епізодів, яких, можливо, й не було, але які цілком могли б трапитися. (Художній домисел, як відомо, є рушійною силою у творчості письменника). Історія вийшла іронічною, не нудною, відвертою. У першому оповіданні, One way ticket, автор розповідає, як у 1981 році їздив до Лондона, де в Королівському окружному театрі ставили його п’єсу «Попелюха». Паралелі між світом і собою, тодішньою Польщею і нормами життя, які сповідували в інших країнах, провокували автора до не надто райдужних висновків: «Вдома я залишав страйки, перемовини, кризу... ослаблену владу комуністів. А також свою матір, доню Зузю, якій тоді виповнилося два з половиною рочки, й тодішню наречену... котра, не маючи ілюзій щодо моральності цієї оповіді, зажадала, щоб її ім’я ніде не з’являлося в тексті; я їй це пообіцяв, проте слова не дотримав, як, зрештою, і більшості обітниць, що їх давав жінкам». Незважаючи на назву оповідання «Квиток в один кінець», Гловацький після багатьох пригод таки повернувся тоді в Польщу. Щоб незабаром стати... таким собі громадянином світу. Свій досвід подорожування країнами та континентами автор оформив у вигляді заповідей емігрантам, часом цинічних, але взагалі–то вірних. Звучать вони приблизно так: «образять — усміхайся, помстишся пізніше», «не допомагай — матимеш конкурентів», «брешучи про свій успіх — вір у те, що кажеш»... Як зізнався Януш Гловацький, найважче йому далося оповідання «Мати» — цим оповіданням, де автор згадує про смерть своєї матері, завершується книга «З голови». Як запевнили Ірванець та директор видавництва «Астролябія», в якому вийшла ця книга, Олег Фешовець, далі буде. У планах — видати дві книги п’єс Януша Гловацького. Першу, до якої увійдуть «Четверта сестра», «Попелюха», «Антігона з Нью–Йорка», Ірванець уже переклав і сподівається, що вийде вона цього року.

На вечорі говорили не лише про літературу й театр, а й про кіно. А саме — про фільм «Рейс», сценарій до якого написав Гловацький. До речі, це перший твір письменника, яку було перекладено українською (автор перекладу — Андрій Бондар). Фільм — із категорії шедеврів, про які широка публіка не знає. Як розповів Януш Гловацький, картину дуже важко приймали польські кінофункціонери, знімалися у ній непрофесійні актори, та й виготовили всього три фільмокопії — «думали, що ніхто не дивитиметься, тож більше й не робили».

На зустріч із київською публікою Януш Гловацький прийшов разом зі своєю дружиною, колишньою киянкою Оленою Леоненко. Сьогодні вона є не лише вірною супутницею класика, а й зарекомендувала себе як цікава творча одиниця польського театру — Олена грає на сцені (у її репертуарі — дві моновистави), пише музику, займається хореографією театральних постановок.

ДОСЬЄ «УМ»

Януш Гловацький (1938 р. н.). Творчий шлях починав як публіцист варшавського тижневика «Культура». У літературі дебютував збіркою оповідань «Вир абсурду». Сьогодні він — провідний польський драматург, його п’єси ставили у США, Ірані, Тайвані, Косові та багатьох інших країнах. У Молодому театрі йде його «Четверта сестра» (режисер — Станіслав Мойсеєв), яка отримала шість нагород премії «Київська Пектораль».