Інцидент, на перший погляд, ординарний: 10 квітня двоє нападників побили мешканку Бердянська Галину Б. і, прихопивши сумку потерпілої, де були гроші, документи і ключі від кількох квартир, намагалися дременути. Зі струсом мозку жінку госпіталізовано, а до тями вона прийшла лише наступного дня. У звичній для українських реалій НП насторожує низка обставин. Коли потерпіла вже могла дещо пригадати, хтось зателефонував на її «мобільник» і, презентувавши себе за слідчого, почав з’ясовувати деталі, адреси... Пообіцяв прийти наступного дня опівдні. Не прийшов і досі. Вже минула четверта доба з часу інциденту, а потерпілу досі офіційно навіть не опитали!
Насторожує, що виродки діяли надто зухвало: у завше велелюдному місці, близько 11.00. Чи не тому, що певні у своїй безкарності?.. Адже йдеться про дружину запорізького власкора «України молодої» Андрія Багнюка, котрий своїми гострими публікаціями допік «правопохоронцям» (саме так журналіст публічно називає деякі силові структури, котрі не квапляться захищати людей і їхні права). «А як по–іншому іменувати, скажімо, міліцейське відомство? — коментує ситуацію Андрій Багнюк. — Міліція проігнорувала факти телефонних погроз на мою адресу — я двічі зазнав нападів у помешканні корпункту «УМ». Відмовили у порушенні карної справи — звернувся до суду. Однак і «Феміда пана Онопенка» виявилася не лише «специфічно сліпою», а й глухою. Годі дивуватися, що і за фактом побиття мене ще у статусі редактора газети «ПІК» Міністерство внутрішніх справ також зробило півсправи, — один нападник залишився на волі. Не знайшли і тих, хто пограбував квартиру мого сина. Тепер ось — дружина в травматології...».
Інцидент стався невдовзі по тому, як на шпальтах нашої газети Андрій Багнюк звинуватив місцеву прокуратуру в потуранні крадіям платини (на майже мільярд гривень!), а прокурор області Валерій Кулаков повідомив про порушення карної справи за фактом фальсифікації документів із виділення земельних ділянок у курортній зоні Бердянська (за часів колишнього мера, котрий вибився у нардепи і входить до «кааліції», про що також писав Андрій Багнюк).