Вогняний стовп від неліквіду

Газові конфлікти у нинішній кризовий час трапляються через діаметрально інші причини, ніж ще півроку тому. Якщо донедавна блакитного палива для всіх не вистачало і його вартість постійно зростала, то зараз через падіння ділової активності у більшості держав законтрактований газ раптом став для них зайвим. Перше серйозне протистояння на тему «Купуй! Не хочу!!!», що розгорілося між Росією та Туркменістаном через аварію на туркменській ділянці газогону, здатне, як це не дивно, дорого обійтися нашій державі.

Кількарічної давності контракт російського «Газпрому» з Турк­меністаном — купити весь газ цієї країни за доволі високими цінами — нині вже ніхто не називає вигідним: вартість його на ринку впала, а цифру на папері не змінити. «Росіяни підписалися під програшними для себе умовами під тиском Ашгабаду та власних реверансів купувати туркменський газ за європейськими цінами», — пояснює ситуацію «УМ» незалежний експерт з енергетичних питань Олександр Нарбут. Тоді це вважалося незначною економічною поразкою на тлі серйозної політичної перемоги. Нині ж туркменський газ не потрібен ні росіянам, ні Європі. Більше того, «Газпром» під тиском ринку, що падає, змушений серйозно зменшувати власні обсяги добування: з 562 мільярдів кубометрів скоротили до 545. Нині ж монополія болісно розмірковує: залишити 480 чи всього лише 470 мільярдів, а на інші вишки ставити «заглушки» — й, відповідно, зменшувати власні прибутки.

Вибух у Туркменістані в ніч на 9 квітня стався через те, що «Газпром» значно зменшив відбір газу, і просто «труба» не витримала тиску. «Росія була змушена піти на цей крок, але зробила його надто грубо», — вважає Олександр Нарбут. Але втрачаючи на своєму східному кордоні, Росія вирішила надолужити втрачене на західному — й, за неофіційними поки що даними, направила офіційному Києву вимогу сплатити штраф за недобір газу: пункт, що передбачає таке покарання, міститься у підписаній угоді між «Нафтогазом» та «Газпромом». Україна, як відомо, купила у першому кварталі вдвічі менше газу, ніж зобов’язувалася, а в березні, скажімо, використала 0,95 млрд. кубів замість двох мільярдів, як записано в контракті. Свого часу російський прем’єр Володимир Путін заявив, що Росія не наполягатиме на штрафах, оскільки він не планує «добивати Україну». Нині ж, очевидно, його точка зору змінилася.

«Робити розрахунки, спираючись на добру волю Путіна, щонайменше не професійно, — стверджує експерт. — І нинішні події дають напрочуд об’єктивну оцінку двостороннім газовим угодам». За його словами, у випадку укладення вигідного для України газового контракту, нинішній конфлікт грав би нам тільки на руку: адже з’явилася би можливість укласти прямий контракт між Києвом та Ашгабадом, про який упродовж останніх років тільки мріють аналітики. «На жаль, ми можемо про це тільки мріяти», — каже Нарбут. Аналітики стверджують: аби уникнути штрафу або хоча би трохи зменшити його, держава буде змушена йти на низку поступок: економічних або навіть політичних, а «підводні камені» у важливому договорі перетворили потенційну «вікторію» України на її можливе фіаско.