На Синьому озері, біля якого живе авторка цих рядків, уже кілька років стирчить табличка: «Купатися заборонено». Боюсь помилитися, але, можливо, навіть «купатися суворо заборонено». І все одно всі купаються. Влітку — люди, собаки, качки і водяні щури. Взимку — моржі–ексгібіціоністи. Щороку озеро міліє і зменшується у розмірах. Мабуть, рано чи пізно його засиплють землею і побудують ще один прикалабок Виноградарю — пару–трійку багатоповерхівок. Але йдеться не про це. А про один з 26 київських пляжів, які нині, якщо вірити екс–керівникові підприємства «Плесо» Миколі Щепцю, перебувають у непридатному для «споживання» стані.
«Плесо» і його beach boys
Комунальне підприємство «Плесо» опікується усім водним простором Києва. Тобто ставками, озерами, столичною частиною дніпровських вод, пляжами, гідротехнічними спорудами, прибережними землями тощо. «Плесо» їх чистить, «драїть палубу», виводить небезпечних тварин та комах. Власне, розмови про стан київських пляжів почалися з внутрішніх негараздів у «Плесі». Теперішній його керівник Ігор Смикун надумав звільнити кожного третього «плесівця». А їх і так небагато — менше шести сотень душ. Якщо розділити це число на 26 пляжів, то вийдуть узагалі жалюгідні «сльози»... До 2007 року «Плесо» очолював Микола Щепець, проте близько двох років тому влада «попросила» його з цієї посади. Щепець виявився наполегливим бунтівником, він пройшов усі можливі судові інстанції, отримав позитивні для себе рішення і навіть був поновлений на роботі виконавчою службою. Проте КМДА так і не допустила його до робочого місця. Нині у не зовсім зрозумілому статусі підприємством керує Смикун, з яким, як стверджує Щепець, офіційно контракт ніхто не укладав. Себе ж Микола Степанович на цілком законних підставах називає директором державного комунального підприємства «Плесо», а також головою київської міської організації Товариства охорони природи.
Що ж стосується Смикуна, то у цього достойника є надійне лобі у київській держадміністрації. А також (як подейкують поінформовані джерела) судимість у минулому. Нині Смикун запроваджує схему здачі міських пляжів у довгострокову оренду. Наслідок таких дій є очевидним: або орендар сам користуватиметься пляжем, або запускатиме на нього пересічних відпочивальників за певну «мзду». І це ще не все. По–перше, бізнес–ігрища старшого менеджменту в «Плесі» боляче б’ють по рядових працівниках, які ризикують залишитися без роботи. По–друге, ситуація з інфекційними захворюваннями в Києві ризикує вийти з–під контролю (про це читайте детальніше в інтерв’ю Щепця).
Коли акваріум стає тераріумом
Із приходом Смикуна «Плесо» почало активно «заїдатися» і з санітарно–епідеміологічною службою Києва. У 2008 році СЕС видала «паспорти» лише 4 пляжам із 26. Решту епідеміологи забракували: через відсутність гарантованого питного водопостачання, каналізації, місць для збору сміття і договорів на його вивіз, туалетів, необхідного пляжного реманенту, медичних пунктів, привізного піску тощо. Заступник головного державного санітарного лікаря столиці Сергій Пастушенко зазначав тоді, якщо деякі пляжі дуже постараються, число легітимних «лежбищ» може збільшитися максимум до 12. Цього року жоден пляж не отримає дозволу на відкриття, похмуро пророкує Микола Щепець. Більшість місць, де купаються кияни, взагалі не можна назвати пляжами, коментує ситуацію Пастушенко.
А головний пляжний «хормейстер» Смикун узагалі не знає, що робиться у його господарстві. У минулорічному інтерв’ю він говорив, що санітарні паспорти отримали «п’ять–шість» пляжів, хоча насправді їх було лише чотири. Нинішню ситуацію оцінювати ще зарано. Пляжі, на відміну від курчат, рахують у червні або наприкінці травня. В залежності від погодних умов та настроїв КМДА. Цілком можливо, що літо своїм указом скасує Черновецький. А всі водні процедури буде перенесено до Ізраїлю...
