Якщо вівторкова пара чвертьфіналістів Суперліги розкатала між собою «бойові» нічиї, то позавчора команди продемонстрували більшу безкомпромісність. Ба, вони вже практично визначили ту півфінальну пару, яка зійдеться в поєдинку за путівку до фіналу.

Навіть складно повірити, що найбільший здобуток для лідера української лижної збірної Валентини Шевченко припав лише на 17–й рік її активних виступів за «синьо–жовту» команду. На чемпіонаті світу, який відбувався у лютому в чеському Лібереці, броварчанка двічі посідала п’яті місця на своїх улюблених дистанціях, тому й на виснажливий 30–кілометровий забіг їй пророкували схожу позицію. Скептики осоромилися: вдало проведена гонка принесла Валентині бронзову нагороду — першу медаль на чемпіонатах світу для нашої країни за останні десять років.
Такий здобуток Валі Шевченко не оминули увагою на Батьківщині — лижницю визнали найкращою спортсменкою лютого в Україні. Привітавши спортсменку з черговим ужинком, кореспондент «УМ» розпитав Валентину про минулий сезон, її плани на майбутню Олімпіаду, і не тільки.

Ситуація, яка зараз склалася у вітчизняних шахах, виглядає парадоксальною: Україна, а саме її шахістів вважають одними з найсильніших у світі, майже не піклується про розвиток цієї гри на внутрішній арені. Шахові гуртки, а тим більше клуби, існують хіба з ініціативи ентузіастів та дуже рідкісних спонсорів, а швидше, просто животіють.