Чим пахне?..

Останнім часом щось забагато аналогій напрошується з міжвоєнними роками минулого століття. Ви звернули увагу, як часто звучить слово «Мюнхен»? А теперішня економічна ситуація цілком надається до порівняння з «Великою депресією»? Конфронтації, зубожіння, неспроможна влада — і от уже хочеться «сильної руки», ну бо «скільки можна».

Усе аж занадто хрестоматійно: організація, в якої «ядром є ветерани спецчастин, спецпідрозділів, учасники бойових дій», збирається «для протидії анархії, корупції та замовленим політичним акціям, для наведення ладу». Розчаровані в державних інституціях, де (нібито?) вчора служили — міліції, СБУ, прокуратурі, судах, вони самі «здійснюватимуть патрулювання на вулицях міст, зокрема в столиці, як колись робили народні дружинники». Вам це нічого не нагадує? Ні, не дружинників. Бо дружинники збиралися в країні, де ініціативу альтернативного до держави силового «наведення ладу» і уявити собі було складно...

Та й полюють ці люди не на грабіжників, п’яниць та іншу кримінальну і напівкримінальну публіку, якої під час кризи стає більше. Першою гучною акцією, з якою ще не зареєстрована офіційно організація «Щит» увірвалася на телеекрани і шпальти газет, став погром наметового містечка на майдані Незалежності. Можна по–різному ставитися до майстра провокації Дмитра Корчинського та його організації «Братство» (вона, попри анархо–мілітарну ідеологію, не здатна ні на що, крім дрібного хуліганства). Проте якщо їхня акція «Геть усіх!» та намети на майдані були незаконними — дати цьому оцінку мали б суди, а дати раду — міліція. Але що ж робити відставному «силовику», який бачить «імпотенцію» правоохоронної системи, де вчора служив? Правильно, брати в руки «арматуру» і йти наводити нею порядок. Хто вступиться за жалюгідних, кимось проплачених політичних клоунів із «Братства»? Ніхто, ще й спасибі скажуть.

Прийшов, побачив, розгромив. Лідера «Щита» Олександра Ємчука затримали на три години — він пояснив, що його люди мали дозвіл на акцію на майдані, але там уже стояло «Братство». І що було робити?

От ви заходите у вагон поїзда, а на вашому місці хтось сидить. Та що тут думати, «в морду» його! Потім поясните, що той перший поліз. А хто буде розбиратися, якщо ти «ветеран спецчастин»?. І якщо... Я не маю доказів версії, що «Щит» діє на негласне «замовлення» МВС. Однак висновки напрошуються — робіть їх самі... Мене більше хвилює два безсилля: суспільства і тих самих правоохоронних органів.

Маленька бувальщина. Колись у Німеччині, ще до настання «нового порядку», хлопці в коричневих сорочках теж наближали його як могли: патрулювали вулиці, очищали їх від тих, хто їм здавався хуліганами, «політичними замовленцями (надто ж якщо йшлося про політичних опонентів), геями, євреями та іншими «порушниками порядку». Німці дивилися на це крізь пальці — вони зневажали свою державу, владу, вважали її винною в своїх злиднях, зубожінні, «анархії і безпорядку». І коли зграйка молодиків з ентузіазмом трощила якихось комуністів чи єврейську крамницю, боязко пробігали, намагаючись не дивитися. Але подумки кожен додавав і свого віртуального копняка ворогу, який скорчився на землі, між чобіт. А потім штурмовики ходили вулицями німецьких міст зі штандартами, прапорами і смолоскипами, карбуючи крок, аби всім продемонструвати, хто є справжньою владою в країні. Чим це закінчилося — всі знають?

Позавчора спортивного вигляду молодики крокували Києвом у камуфляжах і з прапорами, на яких закреслене порожнє місце. Якщо чесно, я не впевнений, що те місце не заготоване і для мене. Організація, яка здійснила показовий погром у серці країни, на Майдані, у місці–символі нашої демократії, — не притягнена за це до відповідальності. Ця організація складається із відставних кадрів спецслужб, а отже, тренованих, навчених воювати, маніпулювати людьми і придушувати їх опір, із кадрів, що знають «входи–виходи» в державній системі безпеки. Це організація, не зареєстрована Мін’юстом, крокує центром столиці у військових камуфляжах і демонструє силу. І попереджає, що не забариться її знов застосувати.

Люди поза законом оголошують новий закон: «порядок». А суддями і виконавцями присуду визначають себе. І це під гаслом «боротьби з анархією». Чому мовчить СБУ?