Викривають гучно, ув’язнюють — вибірково...

Учора й сьогодні всеукраїнські мас–медіа повідомляють про викриття організованого злочинного угруповання під Новобогданівкою. «Спеціа­лізація» цього ОЗУ, як і чотирьох попередніх, затриманих у «зоні лиха — зоні бізнесу» упродовж 2005–2009 років, незмінна: викрадання боєприпасів зі складів артбази військової частини А–2985. Керівники Запорізького обласного Управління по боротьбі з організованою злочинністю акцентують на тому, що наразі затримано групу зловмисників із міжнародними зв’язками, які боєприпаси і вибухівку з військової частини цупили «тривалий час і систематично». Усіма оборудками заправляв громадянин Вірменії. У спосіб, про який легко здогадатися, надто підприємливий закавказець «ногами прочиняв» двері КПП для своїх спільників. П’ятеро з 15–ти затриманих — військовослужбовці, які мали б якраз вартувати ті самі боєприпаси. Аби меншу дещицю «відстібувати» від навару, хитрий вірменин залучав до цуплення аж ніяк не боємотлоху зговірливіших екс–зеків (кожний третій з ОЗУ до новобогданівського «досвіду» має досвід відсидки у зоні. — Авт.). Сценарії крадіжок, згідно з попередніми даними, розробляв вірменин. Він же у потрібному місці і в потрібний час виходив на зв’язок із військовими перед заїздом «спецтранспорту» на територію частини.

Провальною для крадіїв була спроба вивезти за КПП вантажівкою «ГАЗ» понад двадцять три кілограми вибухівки, а також майже шістдесят бронебійних снарядів калібру 125 мм, дюжину запалів до артилерійських снарядів, п’ять гранат Ф–1 і майже тонну розірваних снарядів. Оперативно–слідча група після затримання крадіїв провела обшуки за місцем проживання усіх п’ятнадцятьох (частина їх є мешканцями Новобогданівки, Спаського, Мирного і Мар’янівки. — Авт.). Правоохоронці кажуть, що буде встановлено мету викрадення і канали збуту боєприпасів та вибухівки. Слідчі крапки розставлять у рамках карної справи, порушеної Мелітопольським районним відділом міліції.

Закавказцю та компанії загрожує покарання не лише за крадіжку. За словами одного з керівників обласного УБОЗу, «вирішується питання щодо порушення кримінальної справи за ч. 3 ст. 262 (викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживанням службовим становищем) та ч. 5 ст. 185 (крадіжка в особливо великих розмірах або організованою групою) Кримінального кодексу України». Одне слово, «вирішується питання», і є сумніви, що намір інкримінувати спритникам усе, на що вони заслуговують, здолає «бар’єри якихось виняткових обставин», котрі зазвичай виникають після затримання ну дуже солідних бандюків! І це ОЗГ, за неофіційною інформацією, «згоріло» тільки тому, що амбітний вірменин, увійшовши «в раж», дедалі скупіше ділився «дивідендами» зі своїми неформальними спільниками, вважаючи, що ті не наважаться його «здати»...

Ймовірно, таки «здали». А дійде до суду — може з’ясуватися, що не такий уже і страшний цей злочин, аби карати за те, що обіцяли інкримінувати! База для сарказму — вироки членам попередніх «бригад» викрадачів: ледь не всі відбулися якщо не символічним покаранням, то мінімальними термінами ув’язнення (дехто вже вийшов на волю і став рецидивістом «без зміни профілю». — Авт.).

ДО РЕЧІ

Про деталі найрезонанснішого суду, за вироком якого шість років позбавлення волі одержав екс–командир військової частини Сергій Лилов. Годі сумніватися, що керівник не міг не знати про оборудки, але йдеться про інше: після проголошення вироку в залі суду звільнили з–під арешту співробітника київської фірми «Співдружність» Бориса Курбатова, термін «відсидки» якого був таким незначним, що сплив у СІЗО. Але підполковник Лилов у своїй апеляції акцентує, що суд Дніпропетровського гарнізону чомусь визнав громадянина Курбатова винним лише «у сприянні розкраданню військового майна». Але ж той фальшував укладення договорів підряду на підготовку снарядів до утилізації, виписуючи їх власноруч, аби керувати грошовими потоками на свій розсуд. Щоб звинуватити саме Сергія Лилова у службовій халатності, хтось «перекрив хід» до суду документам, вилученим у кабінеті командира військової частини після його арешту. Зокрема, актам контрольно–ревізійного управління щодо відсутності порушень у взаєморозрахунках між «Співдружністю» і військовою частиною. Дивує і те, що підсудному Лилову, судячи з його апеляції, не дали змоги ознайомитися і з результатами низки експертиз, проведених на артбазі, що тричі «злітала у повітря» у 2006—2008 роках.

Ніхто, скажімо, остаточно і точно не підрахував (а як це можна було зробити, якщо невідомо, скільки чого вибухнуло, а що — розікрали. — Авт.), а за вироком суду підполковник Сергій Лилов має борг перед Міноборони на 2 мільярди 291 мільйон 705 тисяч гривень (тоді як цивільні позови потерпілих мешканців із зони лиха Феміда задовольнила лише частково). «Крайнішим» від киянина Курбатова визнано також рядового Олега Селіна. Цей хлопець, зауважу, прибув у відрядження до військової частини А–2985 за тиждень до трагедії під Новобогданівкою... На ці та низку інших аргументів ув’язненого підполковника, можливо, зверне увагу військовий Апеляційний суд у Севастополі, який розглядатиме «новобогданівську справу» 16 квітня.