Третя хвиля «за джазу»

Чотири абсолютно різні концерти, об’єднані ідеєю дружби з містами–побратимами Харкова, пройшли за повного аншлагу і з розумінням того, що джаз у місті знайшов своїх постійних прихильників.

Дідусь Фрідман і вся джазова рать

Джаз не має кордонів, вікового цензу, жорстких вимог до стилю і мовних бар’єрів. Музиканти грають де хочуть, з ким хочуть і там, де є люди, готові їх слухати. Харківський «за джаз» у цьому сенсі був більш, ніж традиційним. А 73–річний піаніст Дон Фрідман, якому на сцені впродовж концерту час від часу складав компанію аташе посольства Німеччини в Україні Жан–П’єр Фрелі з гітарою, найпереконливіше довів усі переваги джазової свободи. Харківські знавці цього музичного напряму дійшли висновку, що Фрідман сильний тим, що віртуозно переплітає різноманіття музичних стилів і напрямів в одній композиції, і що зовсім не випадково серія його дисків ввійшла до золотої колекції джазу. Тож неважко було уявити сміливість німецького музиканта, який експромтом, фактично без репетицій спробував просто на сцені підіграти маститому профі. Деякий час Фрелі обережно підбирав ноти, намагаючись вловити хід мелодії свого колеги, тому дует відбувся не з першого акорду. Коли ж джазмени зрозуміли і почули один одного, зал вибухнув гучними оваціями. «Сьогодні аудиторія була просто потрясна, — сказав після концерту пан Фрідман. — Я бачив ці очі, що горять. Люди хотіли слухати ще і ще. Я був готовий грати всю ніч».

Жан–П’єр Фрелі не лише допоміг організувати фестиваль як дипломат, а й сам виступив у ролі музиканта. Причому в дні виходу у світ його чергової платівки. Дмитро Кутовий каже, що титульну обкладинку цього диску прикрашає фотографія музиканта, на якій він одягнений у фірмову футболку харківського джазового фестивалю. Дрібничка, а приємно. Сам Жан–П’єр про свою кар’єру джазмена відгукується досить стримано. «Це завжди певний баланс, що залежить від вільного часу, — каже він. — Звичайно зараз у мене такий період із Доном і біг–бендом, тому музика ніби головне. Але вже через два тижні мій посол скаже: «Досить музики. Ти будеш зараз сидіти в кабінеті» і доведеться повернутися на службу».

Пан Фрелі виявився не єдиним учасником «за джазу», який примудряється поєднувати мистецьку діяльність з іншою роботою. У програмі фесту був заявлений колектив Харківського національного університету будівництва та архітектури з інтригуючою назвою «7 плюс 1». Спершу чомусь подумалося, що на сцену можуть вийти семеро хлопців–студентів у компанії юної вокалістки. Яким же було здивування, коли ведучий концерту оголосив виступ без перебільшення професорського гурту, до складу якого ввійшли сім титулованих сивочолих викладачів технічного вузу і доцент університету мистецтв Сергій Давидов. «Корифеї» дали такого джазу, що публіка від захвату збила оплесками долоні. Вразила не тільки класична музика в добротному виконанні, а й багаторічна вірність своїй юнацькій мрії: за часів Союзу джаз вважали буржуазною музикою, через любов до якої можна було втратити кар’єру і навіть свободу, «технарі» вистояли і навіть відчули солодкий смак слави. Але, слухаючи їхню гру на сцені престижного театру, все одно уявляєш прихований від людського ока підвальчик або комірчину, де колись рвалася на волю їхня творча індивідуальність.

На перший, другий, третій розрахуйсь

Особливістю харківського «за джазу» стала відсутність його кінця. Тобто фестиваль — це лише захід, у рамках якого проходить одразу кілька концертів. Але незабаром після останнього акорду конвенту до міста приїздять нові гурти, і все починається спочатку або, даруйте, триває далі. Задана нескінченність як основна фішка Kharkiv Za Jazz Fest уже встигла опанувати свідомість навіть іноземних колег. Скажімо, директор Французького культурного центру в Україні Матьє Арден, презентуючи в Харкові групу Jeremie Ternoy Trio, спочатку повідомив про те, що цьому джазовому колективу випала нагода одним концертом закрити «за джаз» і відкрити фестиваль «Французька весна–2009». А потім одразу ж вибачився — мовляв, даруйте, організатори музичного конвенту не люблять слово «кінець». У них згодом усе продовжиться далі.

У Харкові між другим і третім джазовими фестивалями встигли побувати Білл Еванс, Фатіма Шпар, Даніїл Крамер, Авшай Коен, Ryan Cohan Ouartet. А також відбулися джазовий перфоманс у форматі відкритих дверей з участю колективів із Франції, Японії, Вірменії, Росії та України і міні–фестиваль «Нульовий Грудень» — така собі рокерсько–джазова солянка. Сім вечорів у філармонії з Сергієм Давидовим, якому склали компанію Вадим Неселовський та інші відомі музиканти, — теж пройшли за повного аншлагу.

До речі, цілком можливо, що Неселовський приїде до Харкова знову у складі гурту, який представляє інститут Телоніуса Монка з Нового Орлеану. Цей колектив організатори «за джазу» чекали вже на цьому фестивалі, але поки що не склалося. Зате травневий візит може збігтися з виходом у світ спільного альбому колишніх одеситів Вадима Неселовського та Андрія Прозорова, які тепер живуть і працюють відповідно у США та Австрії. Андрій, як і Вадим, теж відвідав недавно слобідську столицю з концертом. Тоді у харківського продюсерського центру KoKava Jazz і виникла ідея запропонувати музикантам свої студійні послуги. Наразі альбом уже майже готовий до випуску. У ході ж нинішнього фестивалю згаданий продюсерський центр презентував новенький диск, записаний Сергієм Давидовим та відомим російським джазменом Сергієм Герасимовим, який брав участь у концертах другого «за джазу».