Майже як ідентифікаційний код...
Ми розглянемо і його, а поки що зазначимо, що в цілому історія геральдики є досить цікавою. Первісне значення слова «герб» у перекладі з німецької означає «спадок», тобто головна ідея герба — передати мовою символів історичну сутність міста. Геральдика, або наука про герби, виникла ще у XIII столітті. Її витоки тісно пов’язані з лицарськими турнірами, з яких геральдика фактично і бере свій початок. Лицарі, які сходилися на герць, були так закуті у важкі обладунки, що відрізнити їх один від одного було дуже важко. Щоб уникнути плутанини, було вирішено, що кожен лицар матиме на своєму щиті й одязі знак, який відрізнятиме його з–поміж інших. У часи Хрестових походів, коли в лицарів почали з’являтися маєтки та привілеї, виникла ще одна проблема, як без плутанини передати все це багатство у спадок. От тут герб і справді став «спадщиною», документом, який засвідчував походження та правонаступництво. Тоді геральдика і стала повноправною і дуже важливою наукою.
В Україні була інакша ситуація, проте не можна стверджувати, що ми позбавлені власних витоків герботворення. Ще київські князі Володимир і Ярослав мали свої печатки, якими скріпляли міжнародні угоди та інші документи. Ці печатки містили певні зображення — переважно лики святих, апостолів. Та найбільш шанованим як серед знаті, так і серед простого люду був архангел Михаїл. Він — найстаріший серед семи архангелів і є воєначальником Божого війська. Саме архангел Михаїл очолював боротьбу проти ангелів, які збунтувалися і відкинули Бога.
А свою славу в народі архангел Михаїл здобув за заступництво християнського воїнства перед кочівниками. Він виступав як воєначальник русичів у боротьбі з печенігами, половцями, татарами. Під час першого невдалого нападу Батиєвого війська на Київ виникла легенда, що разом із руським військом стоїть на сторожі міста й архангел Михаїл. Русичі, йдучи походами «на погань» під хоругвами із зображенням архангела, вірили, що разом із ними під виглядом молодого воїна боровся і Михаїл. Віра в його заступництво була така сильна, що, навіть втративши незалежність, Київ зберіг герб із зображенням свого заступника. Проте характер образа архангела змінювався відповідно до історичних подій України і того, з ким на даний момент вели боротьбу українці — литовцями і поляками чи царською Росією.
Нове — це добре забуте старе. Дуже й дуже старе
Авторський колектив під керуванням Олексія Руденка створив образ архістратига Михаїла на основі київського герба 1782 року, розробленого і «пожалуваного» геральдистами царської Росії. На цьому гербі архістратиг Михаїл виступає в образі римського воїна, що унаочнювало на той час імперські амбіції Російської імперії, яка називала себе «третім Римом». Однак нині не 18–те, а 21–ше століття, і ми живемо не у поневоленій країні, а у столиці демократичної, незалежної України, тож герб Києва має засвідчувати статус найвеличнішого та найстародавнішого міста Східної Європи, «матері міст руських».
Саме тому запропонований проект герба дістав різко негативну оцінку комісії з питань геральдики Київради ще вісім (!) років тому. Було багато інших фахових дорікань авторам, зокрема, йшлося про схематичне перенесення образів та деталей без художньо–пластичної обробки, застосування штампів у вигляді корони з трьома зубцями тощо. Минув час, і ті ж самі автори витягли той же самий проект герба з незначними змінами — і ось витвір колективу Руденка отримує вже позитивну оцінку та висувається як єдиний претендент на головну символіку міста. Правда, треба уточнити, що в нинішній робочій групі КМДА немає жодного фахівця з тодішньої комісії Київради, яка не оцінила «шедевра».
Слід зазначити, що вісім років тому комісія з питань геральдики розглянула інший проект герба Києва — художника Юрія Соломінського, схвалила та рекомендувала розглянути його на сесії Київради. Соломінський принципово відмовився від використання образів ідеології часів Російської імперії, які принижували і змінювали суть нашого символу, додавали йому роль войовничо–агресивного виконавця, провідника імперських ідей. Для створення герба Києва художник взяв за основу не тільки закарбований у багатьох творах мистецтва іконографічний образ архангела Михаїла, а й відповідне ідеологічне трактування образу як захисника столиці сучасної України. Вогнистий меч архангела Михаїла — не для знищення, це життєдайний меч–промінь просвітителя і захисника. Одяг архангела — національний, традиційний, змодельований із печаток київських князів Х—ХIV століть, а також герба Києва ХVII сторіччя. Обличчя архангела Михаїла змодельоване зі стародавньої київської ікони «Ангел–золоте волосся», датованої першими віками християнства.
Час завершувати «михаїлізацію»
Одначе постає питання, чому й досі немає офіційно ухваленого сесією Київради герба? Мабуть, тому що держзамовлення на розробку герба бажає отримати певна геральдична палата, роботи якої вже були колись відхилені. Тоді вирішальною виявилася думка таких фахівців, як член–кореспондент НАНУ, знавець історії феодальної Русі та російської нумізматики Микола Котляр та археолог Іван Черняков. Зі зрозумілих причин до трудів нинішньої робочої групи ці спеціалісти залучені не були.
Обурюються й депутати, їхня позиція досить чітка: давно вже час покласти край гербовому свавіллю й обрати достойний символ для столиці. Герб Києва має стати обличчям міста, і воно не повинно бути заплямованим ницим творчим потенціалом або політичними недоречностями! Перефразовуючи відомий вислів, можна сказати, що Київ матиме ту символіку, яку заслуговує. Чи досягла наша громада свідомого повноліття, яке дає право на вільний вибір, чи, як і раніше, нею маніпулюють.
