Торік Львів сколихнула жахлива звістка, мовляв, мати заморила свою доньку, хвору на дитячий церебральний параліч. Слідство закінчилося лише нинішнього березня, розповів «УМ» прокурор Львова Андрій Палюх. Кримінальну справу порушили лише проти горе–матері. Щодо решти фігурантів — соціальних працівників різних профілів, котрі фактично «прогледіли» можливу біду, — проводиться службове розслідування, адже вони формально поставилися до своїх обов’язків і не запобігли смерті дитини. Водночас, як уточнив пан Палюх, справа не проста, адже смерть дитини було спричинено не лише материнською недбалістю при догляді хворої на ДЦП дитини, а й різними хронічними захворюваннями.
Сумну історію «УМ» прокоментувала начальник львівської кримінальної міліції у справах дітей Мар’яна Маздрик. Як пояснила вона, минулого року до міліції звернулися сусіди, повідомивши про жахливу ситуацію — хворою на ДЦП дитиною геть не займаються. Бідолаха навіть спала на підлозі — як пояснювала мати, мовляв, аби не впала. Трагічні поневіряння у житті нещасної почалися після смерті глави сім’ї: дружина відтак запила, опустилася. При цьому пропивала й інвалідну пенсію дівчини та допомогу при втраті годувальника. Відтак мати–одиначка довела дитину до того, що в 17 років та важила 37 кілограмів — менше, ніж у 12–річному віці. Після сигналу сусідів служба у справах дітей забрала дитину в матері й передала медикам. Щоправда, як пояснила пані Маздрик, шпиталізація бідолаху не врятувала. І в спецшколі, до котрої її перевели після лікарні, вона померла.
Тож можна легко припустити: провина лежить не лише на матері, котру, швидше за все, запроторять за ґрати. Мали б відповісти й дільничні педіатри, зобов’язані до проведення регулярних оглядів дітей–інвалідів, адже подібна дистрофія стається не впродовж одного дня. Пояснити, «що й до чого», мали би й «соцзабези». Але істину встановить, як завжди, лише найгуманніший український суд.