Модернового і містичного письменника–людину показав у документальному проекті «Птаха–Гоголь» Леонід Парфьонов. Як завжди, автор історично–публіцистичного циклу «Намєдні» засипає глядачів фактами, кожен з яких ілюструє динамічним відеорядом: стіни та інтер’єри сучасних будинків і вулиці Петербурга, Парижа, Рима, Ніцци з допомогою комп’ютерної графіки у фільмі постійно трансформуються. Використання технічних досягнень, однозначно, притягує до екранів тих, хто не дуже захоплювався Гоголем у школі, читаючи «Ревізора».
Ще одна принада для далеких від літератури телеглядачів — поява на екрані Земфіри. Як правило, видно лише обличчя співачки, а її чорний одяг зливається з фоном, довкола літають білі аркуші — і в жіночому образі знаходиш схожі з Гоголем риси. Олег Табаков у кадрі ніяких асоціацій не викликає, але говорить «смачно».
Усі етапи творчості Гоголя Парфьонов майстерно вплітає у повсякденне життя письменника: від стосунків із Пушкіним, Бєлінським, Івановим до відвідин кафе і захоплення італійською кухнею. Парфьонов показує письменника–гурмана, який полюбляв спагетті і був одним із перших пропагандистів італійської кухні у Росії. І така інформація та друшляк з відвареними макаронними виробами не виглядають у «Птасі–Гоголі» інородними. Штрихи особистісних уподобань і побуту лиш наближають генія до глядача, як і розповідь про постійні фінансові проблеми письменника.
Парфьонов переконаний сам і переконує глядачів у тому, що Гоголь — геній, який випередив свій час, без якого не було б ні Замятіна, ні Платонова, ні «Майстра і Маргарити» Булгакова. Ілюструє автор своє бачення не тільки багатьом відомими з радянських часів «Хуторами поблизу Диканьки» та «Носом», а й італійськими та мексиканськими екранізаціями.
Останній період життя автора «Мертвих душ» Леонід Парфьонов представляє листом російського критика Вісаріона Бєлінського і лекціями Володимира Набокова, суть яких — письменникові зрадив талант. Це авторський погляд на особистість Гоголя, який, звісно, поділяють не всі гоголезнавці.
ДО РЕЧІ
Назву документального проекту «Птаха–Гоголь» Леонід Парфьонов пов’язує, звичайно, і з відомою «птахою–трійкою». Але це не єдина асоціація. Найулюбленіший російський класик, за визначенням творця «Намєдні», насправді «дивовижна птаха», що «гоголем» пройшов в історії світової літератури, як ходить ця порода качок–нирків. І навіть ніс, тобто дзьоб, Гоголь зробив головним органом та літературним героєм.
Парфьонов працював над проектом протягом року, але збір матеріалу почався значно раніше. Наприклад, до італійської квартири, в якій жив Гоголь, Парфьонов почав приглядатися ще 2,5 року тому, шукаючи вихід на нових власників, які б дозволили знімати у помешканні.
Леонід Парфьонов у творчому доробку має фільми до ювілейних дат Пушкіна і Набокова, зняв фільм про Людмилу Гурченко.