Учора глядачі Першого каналу мали змогу подивитися першу серію документального фільму «Дороги Гоголя», яку до 200–літнього ювілею поета відзняла Полтавська обласна телерадіокомпанія «Лтава». Робота над створенням трисерійної стрічки, продовження якої можна побачити сьогодні і завтра, тривала трохи більше року. Щоправда, коштів, виділених з обласного бюджету — 240 тисяч гривень — не вистачило на реалізацію всіх задумів. Тому, наприклад, віденські пейзажі полтавські документалісти знімали напівлегально, як звичайні туристи. Попри малобюджетність, цей науково–популярний фільм привертає увагу. У «Дорогах Гоголя», зокрема, — чи не вперше у гоголезнавчій документалістиці — розкрито об’єктивний зміст деяких нібито «суперечливих» творів письменника та стосунків його з «жіночим товариством», які досі породжують чимало домислів чи й просто вигадок. Розповідь про одного з блудних синів України вийшла щира, науково виважена й естетично тривка.

Модернового і містичного письменника–людину показав у документальному проекті «Птаха–Гоголь» Леонід Парфьонов. Як завжди, автор історично–публіцистичного циклу «Намєдні» засипає глядачів фактами, кожен з яких ілюструє динамічним відеорядом: стіни та інтер’єри сучасних будинків і вулиці Петербурга, Парижа, Рима, Ніцци з допомогою комп’ютерної графіки у фільмі постійно трансформуються. Використання технічних досягнень, однозначно, притягує до екранів тих, хто не дуже захоплювався Гоголем у школі, читаючи «Ревізора».