Росія намагається умовити Туреччину разом дружити проти Європейського Союзу. Москва сподівається скористатися тим фактом, що Брюссель висуває Анкарі все нові й нові умови до статусу кандидата в ЄС. Турецька образа на Євросоюз може стати для Кремля зручним ґрунтом, по якому росіяни зацікавлені прокласти черговий новий газогін в обхід України.
Нині «Газпром» як може, так і рекламує проект «Блакитний потік–2». Ідея полягає у використанні частки газопроводу, яку вже прокладено від чорноморського узбережжя Росії до Туреччини по дну Чорного моря, та його продовженні до зацікавлених країн Південної Європи і, можливо, Ізраїлю та Близького Сходу.
Керівник російської корпорації Алєксєй Міллер подався до Анкари вже через два дні по підписанні угоди про модернізацію української газотранспортної системи між Києвом та Брюсселем. У першій декаді квітня має стати до роботи спеціальна російсько–турецька робоча група. Фахівцям доручено знайти нову схему використання «Блакитного потоку», яка б збільшила поставки російського газу за кордон без посередництва України.
Розрахунок Москви не складний. Туреччина є ключовою країною для прокладання євросоюзівського газопроводу «Набукко». Якщо до недавнього газового конфлікту України з Росією цей проект просувався досить мляво, перш за все за браком гарантованої сировинної бази, нині ситуація суттєво змінилася.
По–перше, Азербайджан, Казахстан та Туркменістан, які мають великі ресурси газу, активно зацікавилися переговорами щодо «Набукко». Якщо раніше газ із Середньої Азії продавали на Захід переважно за посередництва Росії, відтепер і Ашгабад, і Астана воліють організовувати для свого енергетичного товару аукціони, в яких брали б участь західні та інші потенційні покупці. Таке поступове усвідомлення власних економічних інтересів колишніми радянськими республіками, очевидно, ускладнює політичне завдання Кремля, поставлене «Газпрому»: узалежнити від російського газу найбільшу кількість країн світу.
По–друге, Москва дещо перестаралася в залякуванні європейського клієнта. Роздратований Путін, який наказує «негайно перекрити» законтрактований на довгі роки газ, що називається, сам себе надурив. Нехтування укладеними угодами — які б на те не трапилися причини — для західної ділової логіки справа не припустима. Договір з Україною, щойно підписаний ЄС, свідчить сам за себе. Західні політики не стали заохочувати й без того високу залежність від Москви. Проект автоматично послабив перспективи побудови двох обхідних проектів — «Південного» та «Північного» потоків. Тому висмикнути Туреччину з «Набукко», зацікавити її принципово іншою перспективою стало для Росії завданням номер один.
Відтак із шухляди терміново з’являється проект «Блакитний потік–2», про який уже йшлося та забулося у 2006 році. Тоді «Газпром» також шукав можливості доповнити вже побудований «Блакитний потік» новими нитками газогонів та збільшити поставки до самої Туреччини, а також — до Італії, Греції, Болгарії, Румунії, Австрії та Угорщини. Але тоді, три роки тому, Москві не вдалося домовитися з Анкарою. По першому в «Блакитному потоку» існувало чимало проблем. Заповнювався він не так, як передбачалося, загальне керівництво не було бездоганним. Навіть більше: турецька преса часто цитує «Блакитний потік» як приклад невдалого менеджменту та немудро використаних коштів.
Анкара, отже, забуксувала, і на світ з’явився прямий італійсько–російський проект «Південний потік» із мінімальною вартістю 25 мільярдів євро. Ясно, що сьогодні, в умовах економічної кризи, західні інвестори обирають найскромніші пропозиції. Активне просування Москвою «Блакитного потоку–2» можна, гадаю, вважати непрямим підтвердженням якщо не відмови від дорогого «Південного потоку», то принаймні перенесення його реалізації на кращі часи.
Утім навіть якщо цього разу Росії вдасться знайти спільну мову з Туреччиною, перспективи «Блакитного потоку–2» не є аж такими безхмарними. Туреччина, Азербайджан та, можливо, Туркменістан із Казахстаном можуть насамперед скористатися з російських амбіцій та пропозицій, аби здобути вигідніші умови до власної участі в «Набукко». Не факт, що ці країни оберуть саме партнерство з Росією. Ще менш певною видається перспектива закупівлі газу з Росії Ізраїлем та іншими близькосхідними країнами. Відповідні консультації з ними ще не почалися. Нестабільний регіон має не лише купу гостріших проблем, а й підписані контракти з сусідніми арабськими газовими виробниками.
Росія нервується, а в «Набукко», мабуть, уперше в історії з’явилися реальні шанси на побудову. Найближчі консультації щодо цього проекту заплановано на травень. Передбачено, що під час цієї зустрічі потенційні країни–учасниці остаточно визначать політичні та комерційні умови співпраці. Або відмовляться від проекту.
Російські активісти активно вивчають «матбазу» масових протистоянь із правоохоронцями: щити, балаклави, коктейлі Молотова... За прикладами, благо, далеко ходити не треба: поряд, якихось шість сотень кілометрів, — Україна, де досвідчені товариші покажуть, навчать, передадуть досвід. >>
Лідер партії «Зміна» (Zmiana) Матеуш Піскорський не знав, що його партію фінансували російські спецслужби — така лінія захисту польського політика, заарештованого у Польщі за шпигунство та поширення антиукраїнських настроїв. Прокуратура і Агенція внутрішньої безпеки стверджують, що все було саме навпаки. >>
На тлі низького безробіття та великої кількості вакансій чеський уряд започаткував нову державну програму запрошення іноземних фахівців, повідомляє «Радіо «Свобода». Ідеться передусім про кваліфіковану робочу силу, яка зможе закрити прогалини на чеському ринку праці, а головним джерелом таких фахівців чехи бачать Україну. >>
Міністри фінансів країн єврозони та представники Міжнародного валютного фонду після 11-годинних переговорів у Брюсселі домовилися вчора про новий транш допомоги для Греції в 11,5 млрд. доларів (10,3 млрд. євро) та реструктуризацію боргу, повідомляє Бі-Бі-Сі. >>
