Без лоску

Сімнадцять років тому в Києві уперше вручали «Київську пектораль». Театральну відзнаку, яка претендувала на оригінальність і мала прекрасні перспективи стати авторитетним знаком якості мистецького процесу. З часом стало очевидно, що й у колегіальному рішенні може бути достатньо суб’єктивізму, а лоск, яким зазвичай виблискувала церемонія нагородження, тьмяніє... За суб’єктивізм якось не так образливо — зрештою, у цьому є своя логіка. А от щодо лоску...Непристойно високий відсоток порожніх місць у партері, заступники замість перших осіб серед поважних гостей і скромний сценарій самих урочистостей — тривожний дзвіночок для тих, хто справді переживає за те, аби ця театральна нагорода не перетворилася на «галочку» в планах СТД та Головного управління культури Києва.

Від Президента, Прем’єр­міністра, Голови Верховної Ради України театралів цього року вітав заступник міністра культури Владислав Корнієнко. З вітальними промовами в нього склалося не дуже. Чи то від хвилювання, чи від відповідальності, чи від кількості тексту — все–таки, три привітання треба було зачитати... Але «безОбразність» у пана заступника міністра прозвучала як «безобрАзність», і це була далеко не єдина помилка. Щасливчиків, які отримали ордери на квартири — безквартирних працівників театру стало на п’ять менше — цього року оголошував заступник міського голови Віталій Журавський. Серед щасливих власників свого даху над головою — актори Євген Нищук, Олексій Богданович, директор–розпорядник Театру імені Франка Данило Федоряченко... «А ми, щоб радість була повною, будемо ходити до них у гості», — потішив новоселів ведучий Олесь Задніпровський. Разом зі своєю партнеркою по багатьох спектаклях Людмилою Смородіною він майстерно керував процесом нагородження. Імпровізації та коментарі ведучого на зразок «не всі дебютанти стають корифеями, хоча я також колись дебютував і став Лесем Задніпровським» додавали яскравості святу, якої катастрофічно не вистачало. Хоча ідея сценарію виглядала досить привабливо: за допомогою відео здійснити подорож мистецьким Києвом, зазирнути до театральних будівель, побувати біля пам’ятників Проні Прокопівні і Свириду Петровичу, Лесю Курбасу... Але мінімальні вкраплення концертних номерів — запросили чомусь лише двох клоунів, Анжеліку Рудницьку, один, уже бачений–перебачений танець делегував на «КП» театр «Київ–модерн балет» — не могли забезпечити вечору видовищність, яка є далеко не останньою річчю у сценічному мистецтві. Як могли, старалися ведучі, а ще... Дмитро Лаленков, який із задоволенням вирвався зі свого серіального виру і прийшов привітати колег. На сцені він влаштував міні–виставу на тему «Як отримують Оскар», завдяки якій усі зрозуміли, що актор, який багато років тому розпрощався з Театром російської драми і присвятив себе, в основному, телесеріалам, дуже скучив за підмостками і йому реально не вистачає саме такої аудиторії.

Приємною новиною стала інформація від Спілки композиторів, яка вирішила наступного року встановити свою номінацію — за оригінальну музику до вистави. Прикрим моментом, із приводу якого жалкували всі експерти «Київської пекторалі», — зняття з репертуару вистави Театру Франка «Божа сльоза», яка могла б претендувати на одну з нагород. (Людина, історія якої покладена в основу цього сюжету, наполягла на тому, щоб цього спектаклю не було). Несподіванкою — не потрапляння до компанії переможців вистави Дмитра Богомазова «Солодких снів, Річарде», яка ввійшла до трійки призерів аж у п’яти номінаціях.

ПЕРЕМОЖЦІ «КИЇВСЬКОЇ ПЕКТОРАЛІ–2009»

1. Номінація «За кращу драматичну виставу» — «Не все котові Масляна», Театр драми і комедії на Лівому березі.

2. Номінація «За кращу музичну виставу» — «Едіт Піаф. Життя в кредит», Театр ім. І. Франка.

3. Номінація «За кращу дитячу виставу» — «Поліна», Театр юного глядача.

4. Номінація «За кращу камерну виставу» — «Розпусник», Новий драматичний театр на Печерську.

5. Номінація «За кращу режисерську роботу» — Олексій Лісовець, «Не все котові Масляна», Театр драми і комедії на Лівому березі.

6. Номінація «За краще виконання чоловічої ролі» — Ігор Рубашкін, «Розпусник», Новий драматичний театр на Печерську.

7. Номінація «За краще виконання жіночої ролі» — Надія Кондратовська, міс Леттіс Дуффе, «Леттіс і Лавідж», МТМ «Сузір’я».

8. Номінація «За кращу сценографію» — Марія Погребняк, «Легенда про Фауста», Театр ім. Франка.

9. Номінація «За кращу музичну концепцію вистави» — Вікторія Васалатій, «Едіт Піаф. Життя в кредит», Театр ім. Франка.

10. Номінація «За кращий дебют» — Ксенія Холоднякова, «Дні пролітають зі свистом», Театр драми і комедії на Лівому березі.