Півцарства за тариф!

Влада досі не може визначитися: що гірше — дотувати «обрані» підприємства коштом інших чи залишити їх без підтримки, мовчки спостерігаючи за зростанням безробіття, зниженням соціального рівня людей. Перший метод — однозначно поганий, проти нього виступає більшість аналітиків. Пристати на другий — важке рішення для будь–якого керівника. Метод не казати «так» чи «ні» штовхає галузь до стагнації, а людей — на вулицю. Різке потепління наприкінці березня в козацькому краї, жартують мої земляки, викликане не стільки «циркулярами» матінки–природи, скільки пристрастями навколо ЗАлКу.

Кризу чекали мовчки

Перспектива банкрутства ЗАлКу набрала реальних обрисів по тому, як восени 2008 року міністр палива й енергетики України Юрій Продан, коментуючи «планову збитковість» підприємства, заявив: «Якщо власники не можуть вирішити проблему (на початок листопада борг комбінату за спожиту електроенергію становив 41 млн. грн. — Авт.), то вони просто повинні віддати підприємство державі... Замість того, щоб упроваджувати енергозберігаючі та енергоефективні технології, скорочувати витрати, у власників, як я розумію, стоїть питання отримання надприбутків. А якщо немає надприбутків, то підприємство зупиняють...». Заяву міністра на брифінгу експерти сприйняли тоді як намір уряду Юлії Тимошенко відібрати ЗАлК у російської компанії «РУСАЛ», основними власниками якої є Олег Дерипаска і Віктор Вексельберг.

Не сталося — ні зміни власника, ні диференціації тарифу, який було обіцяно виробникам алюмінію спільним меморандумом з урядом ще восени минулого року. Втім і власник не змінив свого ставлення до бодай ситуативного перерозподілу (в межах «РусАлу») прибутків для порятунку алюмінію українського (потреба ж у цьому була нагальною з огляду ще й на різке падіння вартості «крилатого металу» на Лондонській товарній біржі). Світова криза плюс «домашня» невизначеність із тарифами — і з грудня 2008 року ЗАлК перестав оплачувати рахунки постачальників сировини і матеріалів, невпинно нарощує борги також за газ і, ясна річ, за кіловати «Запоріжобленерго». За підсумками року 2008–го ВАТ «Запорізький алюмінієвий комбінат», володіючи потужностями для виробництва щонайменше ста тисяч тонн завжди ліквідного металу, «надбав» 22,6 мільйона доларів США збитків, ще п’ять мільйонів — лише у січні. Тоді на прес–конференції гендиректор ЗАлКу Олександр Котюк і заявив про «планову збитковість» комбінату. Маючи на увазі непоступливість Кабміну в тарифній політиці.

В урядовців свої аргументи. Виступаючи нещодавно в Дніпропетровську перед учасниками балансової наради «Металургпрому», представники низки міністерств випустили «стріли» зустрічної критики, звинувативши бомонд ГМК у дистанціюванні від наповнення грудневого меморандуму з владою: «Термін дії документа завершився 1 січня, — акцентував заступник керівника Мінпромполітики Володимир Севернюк. — Ми проводимо моніторинг виконання підприємствами домовленостей. Недисципліновані не ввійдуть до числа підписантів оновленого документа». А представник Мінекономіки Олег Пендзін тоді ж повідомив, що із завданням впоралися лише власники «Криворіжсталі».

Втратимо багато. Або дуже багато...

На тлі «оптової» турботи уряду про потужну галузь доля ЗАлКу відійшла на другий план, і минулого тижня колектив вирішив нагадати про себе: низкою мітингів в обласному центрі. Зібралися протестувальники і під стінами облради й держадміністрації Запорізької області. Аби нагадати, що вже повністю зупинено виробництво кремнію і глинозему, що 17 квітня «РусАл» має намір законсервувати ще й електролізне виробництво. А це — ще 2340 безробітних, колапс соціальних об’єктів: наразі вже закрито БК, безгрошів’я може покласти край виступам у чемпіонаті України баскетбольної команди «Козачка–ЗАлК»...

«Підприємство споживає близько двох мільярдів кіловат–годин електроенергії (чверть затребуваної в регіоні. — Авт.), і диференційований тариф обходитиметься у 400—500 мільйонів гривень, це так, — сказав на прес–конференції голова Запорізької облдержадміністрації Олександр Старух. — Але ж зупинка виробництва продукції, дві третини якої йде на експорт, призведе, за нашими підрахунками, до втрати економікою України чотирьох мільярдів гривень». Голова ОДА зауважив, що постраждає низка підприємств–суміжників, відтак без роботи опиниться не лише близько п’яти тисяч запоріжців (принагідно уточню, що середній вік працюючих на ЗАлКу — 32 роки).

На сигнали SOS із Запоріжжя у столиці першим зреагував глава держави. У листі до Прем’єр–міністра Президент України Віктор Ющенко акцентує, що не вперше вимагає від уряду зваженого підходу до проблем ВАТ «Запорізький алюмінієвий комбінат». Саме це й зумовило прийняття Кабміном розпорядження про спеціальний механізм визначення роздрібних цін на електроенергію, споживану підприємствами–виробниками первинного алюмінію і титану губчастого. «На жаль, Національною комісією з питань регулювання електроенергетики України на сьогодні це рішення Кабміну не виконано», — зазначає Віктор Ющенко.