Як СНІД на голову...

Ще 14 років тому Всесвітня організація охорони здоров’я класифікувала Україну як країну з низьким рівнем поширення ВІЛ–інфекції та СНІД. Нині ж наша держава потерпає від наймасштабнішої епідемії ВІЛ–СНІДу в Європі. За прогнозами, упродовж 2005—2014 років СНІД в Україні може спричинити 210—299 тисяч смертей (зауважте, це цілий обласний центр!).

Фахівці б’ють на сполох: криза неодмінно впливатиме на поширення страшної хвороби Україною. Злидні, постійний стрес і безвихідь спричиняють зростання рівня наркоманії, проституції, жебрацтва, а відтак — і поширення СНІДу. За статистикою, серед ВІЛ–позитивних осіб 52 % — безробітні. А кризові явища лише підкидають хмизу в багаття.

Водночас ВІЛ–СНІД має не лише соціальне обличчя. Керівник Центру антикризових досліджень Ярослав Жаліло на замовлення Всеукраїнської мережі людей, що живуть з ВІЛ, разом із групою експертів провів дослідження щодо впливу економічної кризи на епідемію ВІЛ–СНІД в Україні (це дослідження, до речі, буде презентоване 2 квітня на Національному форумі з подолання епідемії ВІЛ–СНІД в умовах економічної кризи). Експерти запевняють: якщо не вжити дієвих заходів, ця проблема може стати надважким тягарем для нашої держави. «Подальше прогресування епідемії ВІЛ–СНІД матиме негативний вплив на державний бюджет не лише через втрату працездатності хворими, не лише через високу вартість лікування і догляду, а й через зменшення податкових надходжень та зростання соціальних видатків», — зазначає Ярослав Жаліло. Неодмінно на нас чекатиме, запевняють фахівці, і падіння рівня ВВП, і зменшення обсягів інвестицій та експорту. Матиме епідемія і вплив на інвестиційну привабливість України.

Без кардинальних змін не обійтися. «Головний шлях оптимізації витрат на боротьбу з ВІЛ–СНІД — це зміна принципів фінансування всіх видів охорони здоров’я на муніципальному рівні, — зазначає Ярослав Жаліло. — Як відомо, в Україні фінансування здійснюється за програмами та в розрахунку на існуючі заклади охорони здоров’я. Але цей принцип фінансування ускладнює контроль за витрачанням коштів і не враховує інтересів місцевої громади. А саме вона найкраще обізнана щодо власних пріоритетів у боротьбі з ВІЛ–СНІД і потреб їх фінансування». Експерти вважають, що замовлення послуг, пошук альтернативних джерел фінансування, соціальна реклама мають формуватися і контролюватися саме на регіональному рівні, за участю державного, місцевого бюджетів та з допомогою громадських організацій. І перші «ластівки» вже є — у Золочівському районі Харківської області та Попільнянському Житомирської, за пропозицією ЄС, діє нова система фінансування.

Водночас, кажуть фахівці, варто покласти на місцеві органи влади відповідальність за ситуацію в регіоні з ВІЛ–СНІД. «Методика вирішення проблеми ВІЛ–СНІД для кожного міста не повинна  орієнтуватися лише на національний рівень, — каже Віталій Ткачук, регіональний представник Всеукраїнської мережі людей, що живуть з ВІЛ у Києві. — Кожен мер має можливість зупинити епідемію на своєму місцевому рівні. І це його персональна відповідальність за те, що відбувається у нього в місті. Якщо у нього вмирають люди, заражається молодь, немає доступу до діагностики та лікування, то саме політика місцевої адміністрації  винна в цьому».