Попурі замість «Венеціанського купця»

21 березня видалося багатим на мистецькі ювілеї. Цього дня 120 років тому у Києві народився Олександр Вертинський, некруглу дату з дня народження свого кумира відзначали шанувальники одесита Леоніда Утьосова, а в Молодому театрі вітання з 50–річним ювілеєм приймав режисер Станіслав Мойсеєв. Ще кілька місяців тому власний ювілейний вечір Станіслав Анатолійович бачив у вигляді прем’єри своєї вистави «Венеціанський купець», і не інакше. Але Головне управління культури з фінансуванням цього проекту чомусь вирішило не поспішати, тому роботу над спектаклем за Шекспіром Мойсеєв, у надії на те, що проблема з грошима все ж таки вирішиться, продовжить десь через півроку (творчу паузу режисер заповнить роботою в Угорщині, куди його у вересні запросили ставити гоголівське «Одруження»). А з ювілеєм довелося викручуватися за допомогою перевіреного, але завжди виграшного, сценарію: привітання від представників влади, попурі з найвідоміших постановок, фуршет. Вечір назвали «Монолог із театру».

На ювілей до Мойсеєва прийшли актори Неоніла Білецька, Олександр Гетьманський, Поліна Лазова, режисери Ярослав Федоришин, Сергій Маслобойщиков, Віктор Гирич, Сергій Проскурня... Але право першого слова до ювіляра отримав міністр культури Василь Вовкун. Який у світлі софітів з’явився хоч і без квітів, але з трьома вітальними адресами — від Президента, Прем’єр–міністра та очолюваного ним міністерства. Міністр справедливо зауважив, що у такому віці людина відчуває або сильні ноги, або ноги кволі, і що Мойсеєв належить таки до перших, а тому побажання від пана Вовкуна було таким: упевнено крокувати по землі, і щоб над головою світило сонце. Титулів та звань після промови міністра у Мойсеєва не побільшало — «народного артиста» він отримав ще наприкінці минулого року. Начальник Головного управління культури — того самого, що ніяк не збереться профінансувати «Венеціанського купця» — Світлана Зоріна зізналася, що Мойсеєв — єдиний керівник театру, якого вона знала ще до того, як прийшла на цю посаду. І, виголосивши компліментарну тезу про те, що у 50 років для чоловіка життя тільки починається, вручила ювіляру грамоту і букет.

Після високопосадовців молоді актори з курсу Станіслава Мойсеєва для початку перерахували постановки свого патрона — таких виявилося з півсотні (цифра, співзвучна ювілею). Інтригу своїх молодших колег розтлумачили актори Молодого, які нагадали глядачам, чим і як саме Мойсеєв примножував свою творчу славу і славу очолюваного ним театру. Перед глядачами промайнула така собі ретроспектива найвідоміших постановок ювіляра: «Маринований аристократ», «Московіада», «Четверта сестра», «Лев і левиця», «В моїм завершенні початок мій», «Гамлет», «Витівки Скапена», «Дон Жуан», «РЕхуВІлійЗОР», «Дядя Ваня»... Разом із провідними акторами Молодого театру Станіславом Бокланом, Риммою Зюбіною, Олексієм Вертинським та іншими на сцену вийшли і «легіонери» Богдан та Остап Ступки — з ними Мойсеєв випустив «Лева і Левицю» та «Московіаду».

Фінальна промова самого ювіляра не була ні пафосною, ні тривалою. У кількох реченнях Мойсеєв сказав те, що було найважливішим як для нього самого, так і для його гостей. «Для мене велика честь працювати з акторами, — сказав режисер, — працювати з Шекспіром, Чеховим, Мольєром — це спілкування зі світом, із Всесвітом. Для мене це дуже важливо. А ще слідом за Куросавою, який відзначав свій 80–річний ювілей, хочу повторити: я буду продовжувати ставити вистави, в надії на те, що коли–небудь навчуся це робити правильно».

ДОСЬЄ «УМ»

Свою кар’єру Станіслав Мойсеєв розпочав після закінчення Київського театрального інституту імені І.К.Карпенка–Карого у Сумському музично–драматичному театрі імені Щепкіна. Його «пробою пера» стали «Дві стріли» Володіна та «Наталка Полтавка» Котляревського. Згодом отримав пропозицію обійняти посаду художнього керівника Закарпатського музично–драматичного театру і став наймолодшим художнім керівником театру в Україні.

Потім почався період «мандрівної» творчості, його вистави з’явилися у Львові («Міщанин у дворянстві» Ж.–Б. Мольєра), Одесі («Вчитель і учень» А. Писарєва), Донецьку («Коломба» Ж. Ануя, «Людина, звір і доброчесність» Л. Піранделло), Чернігові («Гроші» («Сто тисяч») І. Карпенко–Карого), ставить Мойсеєв і за кордоном (Український народний театр, Чехословаччина), вистава «Театр часів Нерона і Сенеки» Е. Радзинського).

У Києві режисер — з 1992 року, його спектаклі з’являються в афіші національних театрів ім. І.Франка та ім. Лесі Українки, у Київському театрі юного глядача на Липках, у приватному театрі «Браво». З 1996 року Станіслав Мойсеєв працює на посаді художнього керівника Молодого театру.