Ті, що морили голодом

Віднині в будь–якій точці планети, де є інтернет, можна ознайомитися з документами, що прирікали на вимирання українські села. А також дізнатися більше про осіб, які ставили свої підписи під тими документами. Доповнений перелік прізвищ високопосадовців, які планували ціною людських життів «перетворити Україну на зразкову радянську республіку» днями оприлюднила СБУ. За інформацією прес–центру Служби безпеки, це результат тривалої роботи працівників Державного архіву СБУ.

На сьогодні встановлено прізвища 136 осіб: 19 керівників ВКП(б) і вищих органів радянської влади, ОДПУ і ДПУ УСРР, вісім керівників ДПУ обласного і районного рівнів, 33 начальники секретно–політичних, економічних і оперативних відділів та їхніх заступників, 59 районних уповноважених, оперативних уповноважених та їхніх помічників, 17 прокурорів та їхніх заступників. Електронна таблиця, представлена на сайті, дозволяє відразу ж переглянути документи, що їх підписували й надсилали до виконання на нижчі рівні влади згадані керманичі. Є в тому переліку й прізвища прокурора Верховного суду СРСР Петра Красикова, голови Верховного суду СРСР Олександра Винокурова, заступника голови ОДПУ СРСР Георгія Прокоф’єва. Та чомусь найбільше вражає директива керівника повноважного представника ОДПУ по Криму Едуарда Салиня «Про заходи з протидії вивезенню хліба за межі Криму», яка в розпал голоду веліла «посилити боротьбу з українськими мішочниками».

Вину Йосипа Сталіна підтверджено передусім витягом із підписаного ним протоколу засідання політбюро ЦК ВКП(б) від 16 вересня 1932 року. Ця вказівка Сталіна та його оточення органам ДПУ УСРР велить активніше включитися в неоголошену війну проти селян. А злочин повноважного представника ОДПУ по УСРР Всеволода Балицького підтверджено, зокрема, оперативним наказом № 2 по ДПУ УСРР від 13 лютого 1933 року. Той наказ видано в доповнення до оперативного наказу від 5 грудня 1932 р., де йшлося про «нанесення рішучого удару по всіх куркульсько–петлюрівських елементах». На його виконання в ДПУ було організовано ударно–оперативну групу, яка «викрила» підпілля у 200 районах України. У наказі № 2 констатувалося існування плану збройного повстання в Україні навесні 1933 року з метою повалення радянської влади та проголошення Української незалежної республіки. Наказ зобов’язував керівників та оперативних співробітників органів ДПУ УСРР посилити репресії.