Нервові клітини відновлюються?

      Зі своїм болем кожен бореться на самоті. Коли болить, світ зменшується до розмірів тієї ділянки, яка мучить. А решта життєвих проблем стають малозначущими дрібницями.

      Але медики кажуть, біль — універсальний захисник людини. Якби його не було, то ми тихо гинули б від різноманітних захворювань, не звертаючись по допомогу до лікаря. Саме біль не дає сидіти на місці, а змушує кидати все і негайно рятувати своє життя. «Коли людина народжується без відчуття болю, такий випадок трапляється один раз на мільйон населення, вона не доживає і до двадцяти років. Тому що в неї щось не так, а вона не знає, що і де, й не звертається по допомогу, не відчуває, приміром, навіть апендицит і може померти від нього», — розповідає Микола Сапон, старший науковий співробітник Клініки відновної нейрохірургії Інституту нейрохірургії АМН України імені Ромоданова. Сам Микола Анатолійович має справу з іншими людьми — тими, яким страшенно болить, яким не допомагають навіть найпотужніші знеболювачі.

Біль приборкує  кріозонд

      У столичну Клініку відновної нейрохірургії хворі потрапляють після складних операцій на спинному та головному мозку, з жахливими травмами чи захворюваннями нервової системи. Через пошкоджені нерви біль стає для них пекельним ворогом, заважає жити, існувати, дихати. «Біль — це, образно кажучи, сторожовий пес здоров'я. Але у низці випадків він стає скаженим псом, який кидається на організм господаря», — розповідає Микола Сапон, який за допомогою мінімальних хірургічних втручань уміє полегшувати найжахливіші муки хворих із больовими синдромами.

      У кожної людини є трійчастий нерв, який «відповідає» за чутливість обличчя. Невралгія, тобто його пошкодження, може виникнути через пухлини в мозку, внаслідок розсіяного склерозу або й від простого переохолодження. При цьому дико болить обличчя. «Ці хворі не можуть ні їсти, ні голитися, ні говорити. Біль, який вони щомиті терплять, тільки віддалено нагадує те, що ви відчуваєте, коли стоматолог працює бормашиною на оголеному нерві зуба», — Микола Анатолійович знає випадки, коли через нестерпний біль люди зводили рахунки з життям.

      Невралгію лікують невропатологи — за допомогою медикаментів. Це традиційна терапія. Але коли вона вже не рятує, пацієнту пробують допомогти нейрохірурги. «Нещодавно до нас потрапила одна жінка з Полтави. Вона просто вила від болю і не хотіла нічого іншого, як швидше померти», — продовжує Микола Сапон. У Києві їй допомогли буквально за півгодини, зробили міні-операцію — не на мозку, а на чутливому корінці трійчастого нерва, заморозивши його. Тепер полтавчанка посміхається і навіть по-жіночому скаржиться нейрохірургам, що обличчя у неї чогось трохи набрякле після операції, каже лікар, запевняючи нас, що скоро з жінкою буде все о'кей.

      Припинити страждання в цьому випадку вдалося за допомогою кріозонда — спеціальної голки, на вигляд тоншої за стрижень від кулькової ручки. Всередині неї, показує Микола Анатолійович, розташовують холодоагент — ще одну голку, кінчик якої можна охолодити до мінус шiстдесяти градусів. Контролюючи операцію на рентгенівському апараті, нейрохірурги вводять голку під шкіру обличчя — проводять кріозонд під верхньою щелепою до корінця трійчастого нерва — і холодом руйнують збудник болю. «Нейрохірургію звичайно уявляють як складні небезпечні операції на мозку. Але наше завдання полягає в тому, щоб полегшити біль за допомогою невеликих втручань», — пояснює Микола Анатолійович. В iнших випадках після відновних операцій зовні залишаються шрами розміром не більше трьох сантиметрів, а у череп лікарі вміють проникати, не роблячи взагалі жодних розрізів. Тому методики, що їх використовують у клініці, також називають міні-інвазивними, тобто такими, для яких достатньо мінімального хірургічного втручання. Саме завдяки ним відновна нейрохірургія повертає хворих до активного життя.

Резервуар замість прямих ін'єкцій

      Заморожування джерела болю кріозондом — це тільки один зі способів полегшити життя пацієнтам, яких невропатологи вважають безнадійними. У Славка у 16 років з'явився розсіяний склероз, він швидко втрачав зір, а потім зліг паралізований. Понад трирічне лікування виявилося неефективним, отож в Інститут нейрохірургії хлопця буквально принесли на руках. Батьки знали, що в Клініці відновної нейрохірургії вміють допомагати хворим шляхом адресної фармакотерапії, тобто коли лікувальну речовину вводять безпосередньо на «місце призначення», одразу до спинного чи головного мозку.

      «Препарати часто не проникають у мозок, тому не дають бажаного результату, — пояснює Микола Анатолійович. — Ми користуємося спеціально розробленою системою транспортування ліків, яка дозволяє впливати безпосередньо на ту чи іншу ділянку нервової системи». У простір, де накопичується спинномозкова рідина, лікарі за допомогою спеціальної голки вводять тонесеньку силіконову трубочку, а на виході, під шкірою, зашивають резервуар для медикаментів. Славкові у такий спосіб «транспортували» до спинного мозку стовбурові клітини, що відновлюють мієлінові оболонки нервових клітин. «Мієлін — це ізолятор. Він покриває відростки нервових клітин, проте коли він при розсіяному склерозі руйнується, з'являються прояви захворювання — порушення рухів, чутливості, координаторної сфери», — розказує нейрохірург. Допомагають тут не всім — лише 10 відсотків операцій Микола Сапон вважає успішними. «Позитивним результатом можна назвати тільки такий випадок, коли хворий сидів чи лежав, а тепер пішов», — пояснює лікар. Торік із двадцяти хворих піти змогли двоє, зокрема Славко. Коли через два місяці хлопець приїхав на повторний курс лікування, він уже міг пересуватися самостійно.

Електроімпульси для Єльцина і Папи Римського

      Адресна фармакотерапія — не єдиний метод, який у клініці використовують проти цього захворювання. «Іноді для подолання ще одного симптому розсіяного склерозу — спастичності (стан, коли м'язи скорочуються незалежно від волі особи, вони скуті і людина не може розігнутись) ми застосовуємо систему електронейростимуляції». Електрод підводять до поверхні певної ділянки спинного мозку і підключають до вшитого під шкіру приймального пристрою. За допомогою передавача низькочастотного струму можна блокувати больові імпульси, що йдуть до м'язів та внутрішніх органів. «Замість руйнувати якусь структуру ми завжди можемо її стимулювати», — каже Микола Сапон.

      «Прийомну антену» виводять назовні, і після пробного стимулювання вшивають під шкіру, а через передавач хворий сам може припинити напади болю. Спеціальні пристрої-дротики та передавачі наші нейрохірурги розробили разом із фахівцями з електроніки, тому вони значно дешевші, ніж імпортні. Фактично система нейростимуляції замінює собою ту функцію, яку у здорової людини виконують нерви, — посилає необхідні імпульси до м'язів і судин.

      Пацієнтами клініки стають не тільки ті, хто мучиться від страшного болю. Фахівці з відновної нейрохірургії частково відтворюють порушені внаслідок операцій, травм, захворювань функції організму. «За допомогою тих же методик ми не тільки тамуємо біль, а й відновлюємо рухові функції», — продовжує Микола Анатолійович. Можливості, приміром, методу електронейростимуляції ще далеко не вичерпані. «У перспективі за його допомогою ми зможемо допомагати епілептикам, а також людям, які все життя прикуті до апарата штучного дихання», — пояснює нейрохірург. А зараз так реабілітують хворих із дитячим церебральним паралічем: вживлюючи різноманітні електроди, частково відновлюють здатність дитини рухатись самостійно. «Допомагаючи важкому хворому, ми повертаємо радість існування не тільки йому, а й його батькам, які теж були виключенi з активного суспільного життя», — зауважує Микола Анатолійович.

      Нейрохірурги можуть зарадити і при паркінсонізмі — хворобі, від якої, зокрема, страждає Папа Римський. Їі ще називають тремтячим паралічем, коли дрижить усе тіло і хворий погано володіє руками і ногами. Електроімпульси, що передаються через вживлені електроди, змушують тіло працювати на користь хворого. За словами Миколи Сапона, у такий спосіб можна навіть регулярно розширювати судини серця, що дозволяє уникнути складної операції з шунтування, такої, яку робили, наприклад, колишньому президенту Російської Федерації Борису Єльцину, коли відпрацьовані, небезпечно звужені серцеві судини замінюють венами, взятими з інших ділянок тіла.

      У клініці вiдновної нейрохiрургiї, якою керує член-кореспондент АМН України, професор Вiталiй Цимбалюк, працюють усього шість нейрохірургів, але унікальність їхньої роботи полягає ще й у тому, що вони звикли залучати колег з інших відділень Інституту нейрохірургії, тому разом, «консиліумом», можуть знайти оптимальний варіант реабілітації у кожному, навіть особливо важкому, випадку.