Хто кого проведе?

      Увесь позавчорашній мітинг лідери опозиції провели, тримаючи один одного під руки: посередині Юлія Тимошенко, а по обидва боки — Віктор Ющенко та Олександр Мороз. Картинка була дуже ідилічною, тому з 5-тисячного натовпу після фраз на кшталт «Трійка буде разом!» раз по раз лунали радіснi вигуки. На жаль, у політиці, як і в житті, бажане не завжди є дійсним, а за реальність і реалізм доводиться боротися. У своєму виступі Віктор Ющенко зазначив, що в його блоку є повне розуміння з Блоком Тимошенко в питанні підписання маніфесту про дії опозиції на найближче політичне майбутнє. У взаєминах із соціалістами такого порозуміння наразі немає. Передусім тому, що Соцпартія підтримує політреформу, котру засудили не тільки Ющенко та Тимошенко, а й «рядові» учасники мітингу. Тому акцію опозиції Мороз, на відміну від емоційно «запалених» Ющенка і Тимошенко, залишав із похмурим чолом.

      Про те, чому, власне, між трійкою нема «повного порозуміння», кореспондент «УМ» намагався дізнатися в Олександра Мороза, поки той прямував від пам'ятника Шевченку до авто.

      — Олександре Олександровичу, Віктор Ющенко сьогодні висловив сподівання, що з вами буде досягнуто порозуміння у питанні підписання «Маніфесту єднання». На яких умовах ви готові його підписати?

      — У тому випадку, якщо там будуть ті норми, які ми проголосили, підписуючи меморандум та інші спільні документи, в тому числі про підтримку проекту внесення змін до Конституції, який ми спільно підписали. А якщо ми під формою політичної угоди будемо передбачати інші речі, тобто боротьбу за збереження існуючої системи влади, за передачу її якійсь конкретній людині — мене навіть не цікавить, хто ця людина, — то це буде те саме, що й зараз, тому такого робити не можна.

      — Тобто ви не згодні з висловлюванням Ющенка про те, що нинішня реформа — це «державний переворот», який має на меті привести до влади Леоніда Кучму, але в іпостасі Прем'єр-міністра?

      — Це, по-перше, дурниці. А по-друге, мене дивують висновки про те, що речі, які я відстоював багато років поспіль, з якими йшла на вибори не одна опозиційна сила, раптово видаються за ініціативу Медведчука та Кучми, а соціалісти, мовляв, тільки приєдналися до них. Ні! Я ще більше трьох років тому говорив, що настане час, коли вони будуть змушені підтримати той варіант політреформи, який ми пропонуємо, бо в них не буде виходу. Сьогодні цей час настав, і нам треба скористатися ним розумно — аби нас не провели. От для цього і треба зберегти єдність.

      — А після цієї політреформи, коли нинішня більшість обиратиме Прем'єра із підсиленими повноваженнями, не відбудеться узурпації влади?

      — Вибачте, а сьогодні влада узурпована?

      — Так, узурпована.

      — То що, виходить, її так і треба залишити? Влада залишиться у людей, що перебуватимуть у тій самій системі, вони будуть працювати за тими ж механізмами, які на сьогодні вже напрацьовані. Поміняйте Іваненка на Петренка, а він як крав, так і буде красти. Бо він не відповідає ні за що. Адже сьогодні влада не підконтрольна народу, і це основна вада. І це основна причина того, що потрібно провести конституційну реформу.

      — Якщо політреформа потрібна, чи готові ви підтримати проект змiн до Конституції, який нещодавно запропонувала «Наша Україна»?

      — Чесно кажучи, я його не читав. Але будь-який проект, внесений сьогодні, при згоді парламенту означає можливість його подальшого розгляду лише на наступній сесії. Уявіть собі ситуацію: іде виборча кампанія, і в цей час людина бореться за свої повноваження, а потім, ставши Президентом, відмовляється від цих повноважень на користь інших гілок влади. Вам не здається, що це фантастика?

      — Чи ведете ви роботу над тим, аби зміни, котрі, можливо, будуть внесені до Конституції, набули чинності не з 2004 року, як пропонується нині, а з 2006 року, коли прем'єра обрала б уже новообрана Верховна Рада?

      — Частина змін набере чинності після виборів Президента, частина — у 2006-му. Для того щоб усе це передбачити, треба брати активну участь в обговоренні проекту, голосуванні за нього. Навіщо розробляти нові проекти, якщо зараз є той, який, після виключення звідти норми про обрання президента парламентом, треба приймати? А вже в перехідних положеннях можна передбачити ті моменти, які врахують перспективу і суспільства, і держави. Цей проект є, за нього треба постатейно голосувати. От для цього треба працювати в конституційній комісії парламенту, а не блокувати її роботу...