Кремль, схоже, усвідомив, що наслідки газової війни з Україною — не зовсім ті, на які сподівалися в Москві. Про це в непрямий спосіб свідчить кількість публічних виступів та швидкість різного рівня візитів, до яких вдалися останнім часом найвищі керівники «Газпрому». Комунікативна стратегія, яка проглядає за російською «газовою дипломатією», не є складною. Скористатися з почуття небезпеки, яке виникло в західних споживачів газу, та чим швидше — доки не оговталися — затягти їх до проектів будівництва обхідних щодо України газогонів.
Перебуваючи цього тижня з візитом у Москві, угорський прем’єр Ференц Дюрчань, хоч і підписав із Росією базову угоду про участь у проекті «Південний потік», заявив Володимиру Путіну: «Ми також зацікавлені в проекті «Набукко». Якби ви були продавцем і хотіли б мати не одного, а кількох купців». Ці слова навряд чи подобалися російському прем’єру. Але він не мав що заперечити. Бо й сам, коли уособлює постачальника блакитного палива, намагається здобути якомога більше клієнтів. Відрізняється лише товар. Бо Росія торгує газом, а Угорщина — географічним положенням.
На шляху до сербських, чорногорських, боснійських споживачів російського газу Угорщина є очевидним стратегічним форпостом. Москва сподівається не лише залучити угорців до проекту побудови газогону, який мав би обминути Україну з Півдня, а й збудувати на її території потужне газосховище. Це дозволило б не лише міцно зачепитися на території ЄС майном та фінансами, а й збільшити політичний вплив у Південній Європі.
Проте не все так просто. Бо прихильників проекту «Набукко», який мав би забезпечити Європу каспійським або іракським пальним, за січневої газової кризи також побільшало. Провідна проблема «Набукко» — відсутність чітких гарантій постачань газу. Азербайджан розмірковує, хто запропонує кращу ціну, Казахстан поки що зафрахтував увесь свій газовий видобуток на продаж Росії на найближчі роки, Ірак пропонує свої родовища, але в цій країні не припинено військові дії... А нема ресурсу — нема й чіткої впевненості, що буде під що будувати нові газопроводи.
Отже, спостерігаємо активізацію різноманітних переговорів. Російська комунікативна техніка — агресивний натиск. «Маємо запасів газу на сто років уперед», «Наш проект — гарантований ресурс для вашого споживача»... Ці та інші подібні фрази чути рефреном від російських лідерів у Мадриді та Будапешті, в Парижі та Берліні. Добре виховані західні політики часом інстинктивно, ніби захищаючись, відступають. А нерідко й дозволяють втягти себе до пришвидшеного руху вперед, до нових схем та витрат.
Натомість аргументація на користь «антиросійського», як кажуть керівники «Газпрому», проекту «Набукко», лунає дуже помірковано, навіть надто зважено, аби не сказати — несміливо. Консультації та наради відбуваються постійно, але не публічно. Якогось свідомого центру спільного європейського інтересу не сформовано. Тож серйозного, системного просування проекту побудови газопроводу, який зменшив би залежність європейських країн від російського газу, немає. Є стихійні протести просвітлених економістів та політиків, котрі, не виключено, таки зможуть загальмувати побудову «Південного потоку». Або не зможуть.
Нині мало хто з західних європейських лідерів має мужність усвідомити, що майбутня карта європейських енергетичних залежностей та впливів вимальовується саме зараз, у протистоянні між «Набукко» та «Південним потоком». Або кілька європейських держав сформують спільну команду з країнами Каспійського регіону, або Москва невдовзі суттєво зміцнить свої позиції. З відповідними політичними наслідками.
Щодо іншого обхідного газопроводу — «Північного потоку» — його також посилено просувають на Заході. Цими днями Париж відвідав Александр Медвєдєв — друга людина в «Газпромі». Мета його візиту — переговори з французькою «Газ де Франс» про можливу участь у проекті. Раніше, три роки тому, Москва не побажала залучати французів та зупинила свій вибір на двох німецьких і одній голландській фірмі. Корективи внесла криза. Для запуску в експлуатацію родовищ, що мають наповнити газом труби «Північного потоку», бракує коштів. Переглядаються стратегія та географія проекту. Остаточне рішення заплановане на кінець року. Французи обережно пообіцяли подумати.