Премія з таємницями

За нового голови Шевченківського комітету Миколи Жулинського помолодів не тільки Шевченко на медалі, де він тепер із бантом, а й склад комітету. Здавалося, що цього року, може, вперше за 47–річну історію Шевченківської премії до вибору лауреатів не мало б бути жодних претензій. Однак після третього засідання, на якому таємним голосуванням вирішуються долі номінованих робіт, з комітету хотів вийти поет Тарас Федюк. Тоді він подумав, що грюкнути дверима найлегше, і якщо не вдасться нічого змінити, то бодай усім розкаже, що відбувається на таємних засіданнях Шевченківського комітету.

У художній літературі серед номінантів було два явних лідери — поет Павло Гірник і новеліст Василь Портяк. За четвертим разом цілком заслужено дали премію Павлу Гірняку. І не було б ніякого обурення і скандалу, якби не почалося дивне обговорення кандидатури Портяка. Михайло Слабошпицький у виступі заявив: «Він мало написав. Нехай ще попише, тоді дамо. Таких новелістів, як Портяк, я можу назвати два десятки». Нагадаємо, що літературознавці називають Василя Портяка другим після Стефаника. За все життя він написав 22 новели, але кожна з них дорівнює декільком романам. Мистецтвознавцю Олександрові Федоруку не сподобалося, що Портяк очорнив лісорубів, бо як це може бути, щоб у новелі вони були п’яні.

«Я це чув у радянські часи, коли в мене з віршів викидали вино, а міняли на воду, — коментує виступ Федорука Тарас Федюк. — Але найбільше образило те, коли Олександр Ксенофонтійович відкрив збірку новел і каже: «Ну ви подивіться, як він себе хвалить. Пише, що Василь Портяк один із найталановитіших новелістів у сучасній українській літературі». При тому, що зачитував він видавничу анотацію, яку пишуть, щоб продати книжку, а не слова письменника про себе.

Із 21 голоса Василь Портяк набрав 13, а прохідним є 16. «Він постраждав не зовсім за літературу. Відчувалося, що є домовленість і старі образи. Що б він не написав, все одно його не люблять. Вмикалися не мистецькі критерії в оцінці твору. А достойнішого новеліста за Портяка у нас немає», — продовжує Федюк.

«Я спочатку думав, що Портяк набере 16 голосів, але після виступу Слабошпицького було очевидно, що за нього проголосує взагалі п’ятеро і буде великий супротив. Тішить, що у комітеті є 13 людей, які більш–менш об’єктивно сприймають роботи. Головна проблема в тому, що є два покоління в журі — старі 80–річні, які звикли працювати по–іншому, а є Тарас Федюк, я, Василь Герасим’юк, Сергій Тримбач, Кирило Стеценко, Тарас Петриненко. Ми менш заангажовані бюрократично і без досвіду використання різних схем і домовленостей. Звичайно, що ми не можемо змінити думки представників старшого покоління, в яких щось десь із кандидатом було, але зміни на краще є», — додає член комітету письменник Андрій Курков.

Часто у самому комітеті між музикантами і письменниками є домовленості. Мовляв, ви голосуєте за нашого кандидата, а ми — за вашого. «Буває, що така схема спрацьовує. Так Мовчан пробив премію своїй дружині, а Хостікоєв — своїй, будучи експертами комітету. Герасим’юк тоді з покійним Римаруком розпиналися, а Слабошпицький казав: «Тю, юніори». Так ось, щоб ми не були юніорами, треба не мовчати, а діяти. Бо що тихіше проходить вибір лауреата, тим гірше», — зазначає Тарас Федюк.