Жіноча «канцелярія»,

07.03.2009
Жіноча «канцелярія»,

Розумна, красива, низькооплачувана. (Фото з сайту nga.gov.ua)

Те, що українські жінки — найрозумніші й найкрасивіші, уже давно не обговорюється і сумнівам не підлягає. Дарма, що вітчизняних «берегинь» в Україні більше за чоловіків на чотири відсотки і живуть вони в середньому на 12 років довше, ніж представники чоловічої статі. Берегти жінок однаково треба! Адже, за даними Інституту демографії та соціальних досліджень, 15 відсотків працівників–жінок в Україні зайняті в умовах, що не відповідають санітарно–гігієнічним нормам. При цьому, як запевняють експерти, 80 відсотків серед безробітних — жінки, і знайти роботу українкам значно важче, ніж чоловікам. Та й на зарплату чи пенсію, рівну з чоловічою, розраховувати не варто. Жінкам платять у середньому на 30 відсотків менше! І це при тому, що 80 відсотків дорослих жінок (а це 5 мільйонів) мають вищу освіту.

В умовах кризи чимало наших землячок (а це ще й переважно й матері) опинилися не в найкращому фінансовому стані. Однак міністр праці та соціальної політики Людмила Денісова (теж, зауважте, жінка!) від імені держави запевняє українок: наодинці із собою не залишитесь, тримайтеся!

 

Декрет — найкращий вихід із кризи

Деякі експерти зараз напівжартома радять українським жінкам в умовах фінансової кризи, безробіття і масового «обрізання» зарплат всерйоз замислитися... про декрет. Мовляв, і робоче місце збережеться (новоспечених мам закон звільняти забороняє), і гроші вдасться отримати. Держава ж виплачуватиме допомогу при народженні дитини, як і раніше, у збільшених розмірах. «У 2009 році допомога при народженні дитини надається, як і раніше, у тому самому розмірі: 12 240 гривень — на першу дитину, 25 000 гривень — на другу, 50 000 гривень — на третю і на кожну наступну дитину, — пояснює міністр праці та соціальної політики Людмила Денісова. — Одноразова виплата одразу після народження дитини становить 4 800 гривень, другої — 4 840 гривень, тре­тьої та наступної дитини — 5 000 гривень, решта на першу дитину виплачується протягом наступних 12 місяців, на другу дитину — 24 місяців, на третю і наступну дитину — 36 місяців рівними частинами».

Минулого року, за словами міністра Денісової (представниці БЮТ), мами отримали таку допомогу майже на 433 тисячі малюків. Із них, між іншим, отримують допомогу в максимальному розмірі майже 48 тисяч родин. До речі, з 1 січня 2009 року сім’ї, які вирішили всиновити дитинку, теж отримують допомогу — вона призначається у тому ж розмірі, як і на новонародженого малюка, — 12 240 гривень. Виплачують ці кошти за такою самою схемою.

У скрутний час для багатьох сімей ці гроші не будуть зайвими. До них, за давньою традицією, ще додається і допомога з догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, — її цього року дещо підвищили і тепер вона дорівнює різниці між 75 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців. Сума ця виходить не дуже велика, але не може бути меншою ніж 130 гривень.

Як повідомила «УМ» пані міністр, на виплату державної допомоги сім’ям із дітьми у Державному бюджеті України передбачено субвенцію місцевим бюджетам в сумі понад 12,6 млрд. гривень.

Малозабезпечені мами–одиначки мають право на 350 гривень допомоги

Не всі жінки в Україні, на жаль, можуть похвалитися надійним тилом, — багато з них не мають чоловіків і виховують дітей самотужки. «За законом, держава виплачує допомогу на дітей одиноким матерям, одиноким усиновителям (вдовам або вдівцям), матері (чи батьку) дітей. Ця грошова підтримка виплачується дітям, доки вони не досягнуть 18–річного віку. Якщо ж вони вчаться, тоді держава допомагатиме їм до 23 років, — пояснює міністр Людмила Денісова. — Допомога ця надається у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та серед­ньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Також допомагати таким родинам, за законом, мають і місцеві органи влади».

Щоправда, гроші, які випла­чує держава на підтримку матерів–одиначок, м’яко кажучи, не надто великі: максимальний розмір такої допомоги становить: на дитину до шести років — з 1 січня 278,5 гривні, на дитину від шести до 18 років — 350,5 гривні.

Певна підтримка малозабезпеченим багатодітним родинам, яка була запроваджена у 2008 році, збережена й сьогодні. Держава, запевняє пані Денісова, незважаючи на фінансову скруту, зберігає досягнутий рівень відповідних гарантій. Так у минулому році середній розмір щомісячної допомоги таким родинам дорівнював майже 760 грн. на сім’ю.

Жінок важче звільнити і працевлаштувати

Не обминає жіноцтво й проблема безробіття — особливо в умовах кризи. Їм важче знайти роботу, ніж чоловікам, але українки значно активніше звертаються по допомогу до дер­жави — у центри зайнятості. «Упродовж минулого року послугами державної служби зайнятості скористалися майже 1 мільйон 312 тисяч жінок, із яких, за сприянням державної служби зайнятості, працевлаштовано 276 тисяч, що становить половину від усіх працевлаштованих службою зайнятості, — зазначає міністр праці. — Причому одноразову допомогу з безробіття для заняття підприємницькою діяльністю отримало понад 13 тисяч жінок».

Активно жінки й перенавчаються за державний кошт — минулого року понад 142 тисячі українок отримали професії. Найбільшим попитом серед прекрасної статі користуються спеціальності бухгалтера із знанням міжнародних стандартів та сучасних комп’ютерних програм, кухаря, кондитера, перукаря, продавця, кравця.

До речі, за останніми даними Міністерства праці та соціальної політики, ринок праці в Україні почав трансформуватися — збільшується попит на робітників та продавців, зменшується (майже втричі) — на бухгалтерів та касирів. Користуються попитом професії сфери обслуговування — продавці, офіціанти. Шукають зараз роботодавці і гарних малярів.

Державою також передбачені додаткові гарантії зайнятості жінкам «особливої» категорії — матерям, які мають дітей віком до шести років, одиноким матерям, які мають дітей віком до 14 років або дітей–інвалідів. Для таких жінок встановлюється квота для бронювання на підприємствах, в установах і організаціях до п’яти відсотків загальної кількості робочих місць. Важче таких жінок і звільнити.

 

КОМЕНТАР

Людмила Денісова: Пенсійний вік поки що підвищувати не можна — ні для жінок, ні для чоловіків.
Але як забезпечити українкам гідну старість?

На жіночих плечах тримаються не лише родини, а й чимала частина економіки України. За статистикою, у сфері медицини, освіти, культури, легкої промисловості працює 80 відсотків жінок. Серед державних службовців задіяно 75 відсотків жінок (тоді як на керівних посадах першої–третьої категорій держслужбовців лише 14 відсотків українок). Але водночас на високу заробітну плату жінкам сподіватися не доводиться — заробітки «середньої» українки на 30 відсотків менші від чоловічих. Традиційно виходить, що суто «жіночими» сферами діяльності в Україні стали саме ті, де рівень оплати праці поки що залишається невисоким. Фахівці Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України зазначають: у зв’язку з тим, що українки на п’ять років раніше виходять на пенсію за віком, ніж чоловіки, у нас «жіноча» пенсія менша на 40 відсотків від «чоловічої».

Калькуляція проста: зарплата — менша, тривалість страхового стажу — менша, перераховані до Пенсійного фонду страхові внески — менші. Ось і пенсія менша. До того ж жінку, яка досягла пенсійного віку, роботодавці всіляко намагаються відправити на пенсію. А єдина можливість забезпечити безбідну й активну старість жінкам, переконані експерти, — це надати українкам право працювати стільки ж, скільки і чоловікам. Але робити це, мовляв, слід поступово, піднімаючи «планку» щорічно на шість або навіть на три місяці. Відповідно, рівним пенсійний вік для чоловіків та жінок стане через десять або 20 років.

Водночас опоненти підвищення зазначають: рівень життя українців та його тривалість не дозволяють поки що порушувати питання підвищення пенсійного віку — ні для жінок, ні для чоловіків. Українці можуть просто не дожити до тієї пенсії. «Я проти підвищення пенсійного віку, — зазначає міністр праці та соціальної політики Людмила Денісова. — Говорити про підвищення пенсійного віку окремо від ситуації у державі неможливо. Якщо ми почнемо підвищувати рівень життя, оздоровлювати націю, збільшуватимемо тривалість життя — тоді можна буде й говорити про підвищення пенсійного віку. Але коли в нас той же чоловік, за різними оцінками, живе від 59 до 63 років, а на пенсію виходить у 60, то якось неправильно виходить: усе життя він платить внески, а користується пенсією всього три роки. Тут має бути баланс».

  • Янголи, що просяться до рук

    Різдвяні свята, що починаються зі Святвечора, для багатьох українців — не тільки одухотворена трапеза з дідухом, кутею та колядками, а й добра нагода згадати про давні сакральні обереги, котрі ще з дохристиянських часів були неодмінним атрибутом у кожній українській оселі. З–поміж них — лялька–мотанка, яку вважали одним із найдієвіших «запобіжників» зла. >>

  • Неси мене, мій коню!

    «УМ» вирішила познайомитись із «живим» талісманом нового року і відвідала Київський іподром. Захоплююче було спостерігати за звичайним, буденним життям коней, за тим, як вони уживаються з іншими тваринами зі східного календаря, адже у конюшнях також мешкають собаки, кішки і навіть, як пізніше виявилось, поросята. >>

  • Анімація, монстри та віртуальний світ

    Уже традиційно наприкінці грудня Національний палац мистецтв «Україна» запрошує своїх найвибагливіших критиків — дітей з усіх куточків країни — на Головну новорічну ялинку. Цього року першими глядачами сучасного театралізованого музичного дійства у 3–D форматі стали більше 3500 малюків із дитячих будинків та інтернатів Києва та Київської області. >>

  • В Індію чи на гравюру?

    Окрім Головної ялинки в Палаці «Україна», у Києві на святкування Нового року і Різдва дітей запрошують в Український дім, Жовтневий палац, Музей Ханенків і «Мамаєву слободу». Кожен із закладів зі шкіри пнеться, щоб зачарувати своїми дійствами якомога більше дітлахів із батьками. >>

  • Чудотворець під козацькою охороною

    На голові — гетьманська шапка з пір’ям заморських птахів, у руках — ліра. Таким наші прадіди уявляли Миколая, і саме такий святий, втілення древніх українських традицій, відтепер живе в козацькому селищі «Мамаєва Слобода». Сьогодні він складає серйозну конкуренцію американському Санта Клаусу та російському Дєду Морозу — дітлахи від нього в захваті. Ще б пак! Незвичайний Микола одягнений у священичі ризи та у підбитий бобровим хутром шляхетський кунтуш (верхній одяг козаків та шляхти. — Авт.). Він не махає крючкуватою палицею, йдучи по лісу, а сидить у традиційній, оздобленій рушниками, наддніпрянській хаті, виконує на старосвітській лірі канти XVII століття і чекає на чемних дітей. >>

  • Парадний розрахунок

    Такої помпезної та заполітизованої підготовки до святкування 9 Травня українці давно не бачили. А підхід до наведення марафету з нагоди 65–ї річниці Перемоги в столиці подекуди взагалі шокує: центральні вулиці Києва чи не вперше за роки незалежної України завішені радянськими прапорами, серпами та молотами. >>