Для будького з нас, не гомункулів, життя завше виглядає достатньо поганим для того, аби бажання кращого не згасало в наших мізках. А що вже казати про ув’язнених? Рано чи пізно вони силкуються пробити бодай шпарину в стіні ізольованості від принад суспільства. Як це робили Вадим Макаров та Олена Беспалова — фігуранти історії, котра днями мала місце в Кам’янській виправній колонії № 101.
Підсолодити «пігулку» позбавлення волі цей тандем рецидивістів вирішив одруженням. А чому б і ні? Два чоботи — пара: наречений відбуває четвертий термін ув’язнення (наразі — 12 років за подвійне вбивство); наречена практикувала лише крадіжки і наркотики, має шість судимостей. Одну з відсидок у зоні, на Тернопіллі, Олена й урізноманітнила листуванням із Вадимом — молодиком, якого їй підшукали брати по вірі (подаючи заяву, молодята стверджували, ніби вони є членами однієї і тієї ж релігійної громади).
Епістолярне слово до слова — і за справу довелося взятися секретареві Куприянівської сільради Олені Ваховській. «Шлюби ув’язнених у наш час не є рідкісними, — каже пані Олена. — І я не вперше виконувала цей ритуал на зоні. Щастя хочеться всім, і молодята, як правило, хвилюються». Щодо хвилювання Олени, то воно було спричинене вочевидь не сходженням на «рушничок щастя», а наявністю в потаємному місці «двадцяти грамів речовини сірозеленого кольору і кульки розміром із куряче яйце» (з протоколу обшуку; адже потім слідчі з’ясують, що йдеться про марихуану і гашиш).
Після реєстрації шлюбу на території Кам’янської колонії адміністрація уможливила триденний «медовий місяць» специфічних молодят. Однак для насолоди ті квапилися не лягти, а сісти. На голку, звісно ж. Аби чимдуж стати не весільними голубками, а меланхоліками з «голубамипривидами» у затуманеній голові. Досвідченим охоронцям такий стан подружжя важко було не помітити; результати ж обшуку поклали край побаченню. Олену Беспалову доправили до Вільнянського райвідділу міліції.
«П’ять хвилин як дружина», поза всілякими сумнівами, невдовзі знову сидітиме не на голці, а в місцях, аналогічних тим, де її судженийзасуджений Макаров давно пасе не овець, а свої роки.
ДО РЕЧІ
Нещодавно на Тернопільщині п’ять жінок відмовилися від амністії. Відтак учергове вони відсвяткують свято 8 Березня за ґратами. За словами начальника управління Державного департаменту з питань виконання покарань у Тернопільській області Павла Лосика, згідно з законом про амністію, зі Збаразької виправної колонії №63 мало бути звільнено 19 жінок, однак майже кожна четверта з них відмовилася виходити на волю. Як писала «УМ» у нещодавньому матеріалі «Криза жене за ґрати», причини даного рішення засуджених очевидні: в умовах соціальноекономічної нестабільності в країні важко знайти роботу і прогодувати себе. Тому краще залишитися на «зоні», де є і ліжко, і дах над головою, і їжа, і робота. За даними кримінальновиконавчої системи, наразі у 139 виправних колоніях України відбуває покарання 109649 осіб (з них — 5554 жінок).