«Я твоє крило...»

4 березня — день народження автора ста семи пісень, зокрема суперпопулярної і досі «Червоної рути», п’ятдесяти трьох інструментальних творів і музики до декількох спектаклів. Володимир Івасюк — культова для багатьох українців постать, а втім життя його залишається досі недовивченим, а смерть — загадковою.

Володимир Івасюк мешкав у Чернівцях недовго. З червня 1971–го по серпень 1972 року його родина мала чотирикімнатну квартиру на другому поверсі будинку по вул. Маяковського, 40/1. Тепер там Меморіальний музей. До 60–річчя у ньому відкриють тематичну виставку «Планета пісень». «Експонати широко розкриють життя і творчість Володимира Івасюка. Це дипломи, фотографії, архівні документи, грамоти з Леніним і Сталіним, які раніше не виставлялися. У постійній експозиції у нас 11 тисяч екземплярів. Виставка «Планета пісень» їх не потіснятиме. Її відкриємо у підвальних виставкових залах, які відремонтували минулого року, — каже директор дому–музею Мирослав Лазарук. — Говорив недавно з міністром культури і туризму Василем Вовкуном про те, щоб виставку повозити Україною. Володя добре малював. Маємо в його виконанні портрет сестри Оксани і батька Михайла Григоровича. До осені маємо намір зробити виставку живопису різних митців і виставку–інсталяцію одягу Івасюка. Він був дуже оригінальним у своєму стилі, модником. Степан Галябарда дав мені на днях фотографії з Івасюком. Володя там стоїть скраю, ніби ховається, бо дуже не любив фотографуватися. Хоча сам залюбки знімав на камеру».

Приятель Володимира поет–пісняр Богдан Стельмах каже, що Івасюк ходив із натхненними патлами. «Це був його стиль. А ще носив кашкета. Насував його на чоло і казав, що так ходять буковинські парубки. Із ним працювати було нелегко, але цікаво. Володя дуже прискіпливо ставився до роботи, тому все, що написав, ставало хітами».

У райцентрі Кіцмань, де народився композитор, збереглася маленька біленька хатина, в якій Володя провів перші роки свого життя. У цій же хатині народилася й Ані Лорак. Після того, як Івасюкам дали квартиру, туди заселили бабусю Кароліни. Вона з тіткою співачки живе там досі. До ювілею в Кіцманській музичній школі відкриють другий музей Володимирові Івасюку. На відкриття з концертом завітає також Ані Лорак.

«Не треба розказувати, що Володя Івасюк був чемною дитиною. Так, він геній, але бешкетництво його таланту не заважало. Згадаймо хоча б, як він у 1966 році у своїй рідній Кіцмані скинув із п’єдесталу Леніна. За що його й відрахували з Чернівецького медичного університету», — каже директор Першого Національного, чернівчанин Василь Ілащук.

Молодша сестра Івасюка Оксана каже, що він був дуже галантний у стосунках з усіма жінками. «Тексти, написані братом, свідчать про його ніжні почуття. Перше велике кохання в нього було ще у школі, в Кіцмані. На пісні раннього і більш пізнього періоду дуже впливали люди, що оточували його, для яких він створював мелодії. Він сидів на лекціях у медінституті і на полях поряд з конспектом записував рядки пісень. Друзі жартома називали Володю на французький манер — Вольдемар. Мама завжди говорила мені: «Ти, Оксано, ні на кого так не задивлялась, як на Володю, і нікому так не посміхалась, як йому...», — згадує директор Чернівецького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, кандидат філологічних наук, доцент Оксана Івасюк.

До річниці Володимира Івасюка кожен із музикантів має за честь переспівати його пісні. І якщо б в Україні за розповсюдження пісень за законом сплачували власникам авторських прав, то сестра композитора Оксана вже була б мільйонеркою. На жаль, їй із цього не перепадає жодної копійки.

ВШАНУВАННЯ

Чотири львівські концерти

У день народження Івасюка на його могилі на Личаківському цвинтарі відбудеться панахида, а вже ввечері пройдуть два, так би мовити, класичні концерти — у філармонії та на сцені Львівської опери.

«Роковий» Івасюк, модернізований, постане на концертах 5 березня у Львівській опері о 18.00 та 20.30 — у мистецько–музичному проекті «Наш Івасюк». У супроводі оркестру «Віртуози Львова» група «Плач Єремії» на чолі з керманичем дійства Тарасом Чубаєм виконуватиме пісні з власного альбому «Наш Івасюк», що побачив світ у 2003 році. У збірку входять такі хітові композиції, як «Водограй», «Запроси мене у сни», «Червона рута», «Я піду в далекі гори», «Я твоє крило», «Пісня буде поміж нас», «Капелюх». «Одну і ту ж пісню неможливо повторити на всі сто відсотків. Для мене робота над піснями Івасюка стала маленьким університетом», — додає Чубай. Своє бачення творчості композитора продемонструють також «Кому вниз», «Дивні», Віктор Морозов, «Піккардійська терція».

«За останні десятиліття Володимир Івасюк для мене наче зник. Звідусіль звучать лише дратівливі версії його пісень. Планка занизилася. Люди, чуючи пісні, вже не звертають уваги, чи це грає Івасюк, чи просто щось тарабанить... Тому в проекті «Наш Івасюк» важливо повернути живе, справжнє виконання його пісень», — каже Тарас Чубай.

У Львівській національній музичній академії імені Лисенка  до річниці заснували композиторський конкурс імені Івасюка. За словами організаторів, у майбутньому він набуде статусу загальнонаціонального.

А от на обіцяний владою ще з минулого року пам’ятник і музей Івасюку Львів так і не розжився. Як пояснила «УМ» начальник обласного управління культури  Галина Дорощук, з ідеєю для музею до них ніхто не звертався, а пам’ятник уже готовий. Вирішується питання знаходження його альтернативного місця.

НОВИЙ ЗВУК

Івасюк і рокери

Вадим Красноокий, соліст гурту «Мед Хедс Ікс Ель»: «Спеціально до 60–річчя Володимира Івасюка ми підготували дві його пісні «Зимова казка» і «Балада про дві свічки». Збираємося їх вносити у програму наших концертів. Перша — сезонна пісня, добре буде йти на новорічних виступах, а для балади потрібна достойна публіка. У нас вийшла рок–опера.

Я рокер. Мені важко сприймати записи 70–х, коли про рок в Україні мало хто говорив. Готуючись до вечора пам’яті, переслухав дуже багато маловідомих пісень і хітів. Спершу здається, ну звичайна собі пісенька, а коли заглиблюєшся, як вона написана, розумієш, що творила її людина з вищою музичною освітою. Дуже складне аранжування, оркестровки, складні гармонії. Народні пісні такими не бувають. Зараз естрадна музика значно простіша, ніж 30 років тому. Івасюкові пісні мають великий потенціал. Але якщо їх не переробляти на сучасний лад, вони загубляться. Без осучаснених трактувань Івасюк буде незвичним для нашого вуха. Треба, щоб його переспівували і рокери, і поп–виконавці».

Павло Гудімов, рокер і галерист: «Я ще з «Океаном Ельзи» виступав на вечорах, присвячених Івасюку. На мене він не вплинув як на музиканта, але його присутність відчував ще дитиною. У Львові ми жили у сусідніх районах. Моя мама родом з Чернівців, звідки Володя. На новорічні свята познайомився з одним чернівецьким художником, Олександром Луценком–Бабаком. Дивлюсь, на стіні висить його портрет. Каже, що це його друг Володимир Івасюк намалював. Тоді для себе відкрив його ще як чудового живописця.

«Колиска вітру» і «Зелена пісенька» у нас вийшли мейнстрім–роком. Ці кавер–версії запишемо і викладемо на своєму сайті. Важко сьогодні сприймати підробку Івасюка, це коли намагаються виконувати його пісні, як вони були в оригіналі. Гарний композитор — він від Бога композитор. Івасюк за 30 років зробив більше, ніж дехто за все своє довге життя. Але його треба переводити в наш час».