У Верховній Раді оголошено перерву
Після ранкових голосувань щодо програми діяльності уряду та законопроекту про пропорційну виборчу систему відбулося екстрене засідання фракції “Наша Україна”. >>
«Повторно ухвалили», що Кучма — злочинець
10.03.2004
Важко сказати, наскільки дошкульним для Президента Кучми є перманентне нагадування про його діяння. Нагадування, зокрема, з боку тимчасової парламентської слідчої комісії з розслідування резонансних справ. Комісія, яку очолює народний депутат України Григорій Омельченко, минулого тижня вкотре підсумовувала як те, в чому обвинувачується Леонід Данилович, так і власні (тобто від імені парламентаріїв та їхніх виборців висунуті) вимоги. Що ж, вода, як-то кажуть, камінь точить...
Отже, підсумуємо іще раз. Леонід Кучма, за висновками комісії, є «співучасником викрадення журналіста Георгія Гонгадзе», організатором «посягання на життя державного діяча, народного депутата України Григорія Єльяшкевича». Крім цього, «гарант» винний іще й у сприянні незаконному прослуховуванню високопосадовців, лідерів політичних партій, журналістів. Крім великих вух, Кучма має також довгі руки, стверджує комісія, і звинувачує його у «привласненні державних валютних коштів», «відмиванні за кордоном грошових коштів, здобутих незаконних шляхом», «одержанні хабарів» тощо.
Висновки? Вони нескладні і передбачувані. Комісія на своєму засіданні «повторно ухвалила» звернутися до Генерального прокурора України з вимогою порушити кримінальну справу (ще й не одну!) проти Леоніда Кучми за ознаками усіх вищеперерахованих злочинів. Слід «забезпечити проведення повного, всебічного, об'єктивного дослідження всіх обставин цих справ», йдеться у висновках комісії, а після цього «внести на розгляд Верховної Ради України проект постанови «Про ініціювання процедури усунення Кучми Л.Д. з посади Президента України в порядку імпічменту».
Звісно, наївно розраховувати на те, що Генеральний прокурор України вже завтра, отримавши зацитовані вимоги парламентаріїв, задовольнить їхнє почуття справедливості. Хоча, з іншого боку, облишити усі спроби запровадити цю саму справедливість і не згадувати про Кучму лише тому, що скрізь у силових відомствах — його маріонетки, теж було б помилкою. Отже, принаймні згадаємо Леоніда Даниловича, як-то кажуть, «незлим тихим словом»...
