На Приельбруссі десятий день не подають про себе вістку українські альпіністи. Позавчора для участі в пошуково-рятувальних роботах вилетів народний депутат Юрій Костенко. Він відкинув усі нагальні справи й приєднався до 40 українських альпіністів, котрі намагаються знайти зниклих безвісти Миколу Горюнова, Сашка Ростольного, Максима Польського та Юрія Стрельникова. «У цій групі є два моїх товариші, з якими ми робили сходження. Серед них Юрій Стрельников, який не дійшов кількасот метрів до вершини Евересту, бо помирав його колега-альпініст, якого він виніс на собі — такого у світовій практиці не було, — розповів перед від'їздом Юрій Костенко. — Боляче було чути звістку, що їх група зникла. Ми все зробимо, щоб їх знайти, і дай Боже, щоб вони лишилися живими».
З Миколою Горюновим Юрій Іванович знайомий ще з 1997 року. Тоді вони разом піднялись на пік Ак-Су, що знаходиться в Киргизстані. Висота цієї двоглавої вершини становить більше п'яти тисяч метрів, а підкорити її — мрія професійних альпіністів. Підйом на «Білу річку» (так Ак-Су називають місцеві жителі) оцінюють як надзвичайно складний. Вважається, що підкорити її можна лише з підстраховкою друга, а напарники, що піднялися на неї разом, — майже брати.
І хоча зв'язок із групою відсутній більше двох тижнів, товариші зниклих альпіністів вірять у диво. Як повідомили «УМ» у прес-службі УНП, свою допомогу українській групі запропонували навіть в українському посольстві Грузії, яке надало українським пошуковцям гелікоптер. Українська група вже здійснила свій альтернативний обліт гори на гелікоптері й піднялася на вершину. Однак записки, яку спортсмени, зазвичай діставшись до призначеної точки, залишають для «страховки», вона не знайшла. А це означає, що на гору майстри спорту не піднімалися. Юрій Костенко сподівається, що його друзі вирішили не гратися з долею, адже ще на початку підйому, за свідченнями місцевих жителів, погода була дуже поганою, й спустилися у Местійську ущелину, що з боку Грузії.
Водночас у Ельбруській територіальній пошуково-рятувальній службі ситуацію оцінюють песимістичніше. Вчора російські міненесники офіційно оголосили, що шукати «українську пропажу» більше не збираються. Кажуть, мовляв, за два тижні, поки наші хлопці могли ще лишитися живими, йшов сніг із дощем, тому шанси вижити в українських альпіністів нульові. «На Адил-Су лавини зійшли навіть у тих місцях, де їх ніколи не спостерігали, часто зриваються підступні льодопади, навіщо нам своїх людей під небезпеку підставляти?» — заявили «УМ» ельбруські рятувальники. І спокійно додали, що, можливо, місяців через два-три знову пошукають українців. Тільки от тоді їхня допомога нашим хлопцям буде вже непотрібною.
При цьому російські пошуковці спокійно розповідають, що погода у них чудова — світить сонечко, а сніг не падає — і забороняють українській групі альпіністів підніматись на скелі. Кажуть, такий вчинок рівносильний самогубству. «Якщо вони туди полізуть — на них чекає така ж доля, як і на попередню четвірку», — резюмують мiненесники.
На позавчорашній прес–конференції, як «УМ» вже повідомляла, начальник обласного управління охорони здоров’я Богдан Ониськів зазначив, що від наразі незрозумілої недуги померли семеро людей. Однак уже наступного дня, за неофіційною інформацією з компетентних джерел, стало відомо, що в області сталося щонайменше десять летальних випадків. Серед осіб, які померли, — і дві студентки одного з тернопільських вузів. А ще — не менше десятка людей перебувають у лікарнях у важкому стані. >>
«У «темниках» було вказано: обов'язково акцентувати на тому, що Янукович сидів поруч iз Путіним, — розповіла мені приятелька з ТБ. — Він що, тримав Путіна за ....., що на цьому так важливо наголошувати?!». Переглянувши російську пресу, стає зрозумілим, що не Янукович Пітуна, а Путін Януковича, а на додачу ще й Кучму тримав. Російський президент, запрошуючи високих київських гостей у підмосковну резиденцію Ново-Огарьово буцімто на святкування дня народження (келейне святкування і запізніле: день народження минув 7 жовтня, а випити на своє 52-річчя Володимир Володимирович більше нікого з високих гостей не запрошував), уже знав: він заявить про підтримку Москвою спадкоємності влади в Україні. Він не вельми симпатизує Януковичу, але за «підписки» Леоніда Даниловича той став єдиною наразі силою в Україні, яка робить Путіну те, що жінки роблять чоловікам, і задоволений Путін, за відсутності альтернативи і наполегливості люблячих киян, згодився. Ось як описує «новоогарьовський процес» російська газета «Коммерсантъ», якій не пощастило отримати «темника» з київської вулиці Банкової: «Спершу з машини вийшов Кучма. Він вийшов і поцілував Путіна кудись у шию. За ним до російського президента підійшов Віктор Янукович... і старанно зробив те ж саме, силкуючись скопіювати всі рухи душі старшого товариша. Це було непросто, позаяк Янукович значно вищий за Кучму. Але йому вдалося». >>
Учений зі світовим ім'ям, засновник і президент Міжрегіональної Академії управління персоналом, голова правління Всеукраїнського благодійного фонду «Милосердя» 50-річний Георгій Щокін потрапив до лікарні внаслідок побиття. Як повідомив «УМ» керівник центру громадських зв'язків столичної міліції Дмитро Андрєєв, напад вчинили четверо невідомих, озброєних дерев'яними палицями-кийками. Сталося це позавчора на початку 12-ї години дня. Від нападу пана Щокіна не змогли захистити навіть двоє охоронців, які разом з президентом МАУП потрапили до лікарні. >>
Маршрутні таксі стають дедалі небезпечнішим видом транспорту, адже рідко який тиждень нині вони не фігурують у зведеннях Державтоінспекції. Минулий тиждень не став винятком, відзначившись аж двома ДТП за участю маршруток — на Рівненщині та в Криму. >>
Банк Швеції вчора оголосив прізвища лауреатів Премії з економічних наук ім. Альфреда Нобеля за цей рік. Вона заснована вже після смерті Нобеля, але за своєю значимістю прирівнюється до Нобелівської премії. >>
У суботу в Афганістані відбулися перші демократичні президентські вибори. Інтерес до них був надзвичайний. З 10,5 мільйона мешканців країни з правом голосу до виборчих дільниць з'явилися більше 10 мільйонів. І не побоялися при цьому погроз талібів влаштувати терористичні замахи, не побоялися вистоювання у довжелезних чергах, в яких вони гаяли час, вигукуючи: «Демокрасі, демокрасі!». >>
