Олександр Бригинець: У Києва є й тіньовий бюджет

28.02.2009
Олександр Бригинець: У Києва є й тіньовий бюджет

— Олександре, що з минулорічним бюджетом? По ньому відзвітували?

— Ні. Ніхто не звітував. Там є величезні борги. Ви ж знаєте, що навіть новорічну ялинку, яка була закладена в бюджет, не було за що розібрати. І це, не кажучи про заборгованості з зарплат.

— А повертати ці борги ніхто не збирається?

— Можливо, їх повернуть. Кожна заборгованість оформлюється відповідним чином. Це лише добра воля підприємств, які досі не подали до суду та в судовому порядку не стягнули ці гроші.

— А це хіба можливо? Щось стягнути з Черновецького? «Київенерго» так і не отримало свої дотації...

— От, власне, для цього й потрібно було затягування з прийняттям бюджету, щоб уникнути розмов про борги. Борги, до речі, у цьогорічному бюджеті не закладені.

— А це правда, що у Києва є два бюджети — офіційний та тіньовий?

— Є така точка зору. Цілком імовірно, що паралельно створюється тіньовий бюджет, куди йдуть гроші від певного роду діяльності. Деякі підприємства перераховують гроші нібито на благодійність, тож поза міським бюджетом гроші так чи інакше накопичуються. Цікаво, що на деякі підприємства бюджетом передбачені мільйони, а прибуток їхній становить, у кращому випадку, тисячі. Це, наприклад, стосується евакуаторів.

— Але ж Черновецький якраз стосовно евакуаторів казав, що вони приносять йому по мільйону на день. Куди ж він їх діває?

— Тут є певна хитрість. Деякі муніципальні підприємства сплачують у бюджет 15 відсотків прибутків, а деякі — 70. Боюсь помилитися, але на евакуатори витрачено було близько 40 мільйонів гривень, дохід же вони принесли на рівні 200 тисяч. Тобто, можливо, вони й отримують мільйон гривень на день, але при цьому... займаються благодійністю абощо.

—  Зрозуміло. Тобто треба бути дуже лояльним до Черновецького, і тоді можна займатися «благодійністю» і сплачувати лише 15 відсотків відрахувань у бюджет?

— Власне, всі керівники муніципальних підприємств є людьми, лояльними до Черновецького. Безумовно, є певні тіньові схеми, які треба розкопувати, доводити. Ті, хто ними займається, ховають кінці у воду зі знанням справи.

— На що у 2009 році зменшено, а на що збільшено видатки?

— Збільшено на утримання апарату КМДА, на обслуговування зовнішнього боргу, на комунальні засоби масової інформації. І тут йдеться, звісно, не про зро­стання зарплат журналістів, а про підготовку до виборчої кампанії. А зменшено, ясна річ, на культуру. Грошей на ремонт 24 музеїв виділено у десять разів менше, ніж минулого року. Не виділено ані копійки на добудову Театру на Подолі. Те саме стосується і Стрітенської церкви.

— Коли ви говорите про виборчу кампанію, маєте на увазі президентську?

— У президентську Черновецький включиться, якщо тільки ці вибори проходитимуть одночасно з парламентськими. Тоді це принаймні буде не просто кампанія людини, яка ніколи не стане Президентом, а й можливість паралельно «пробити» свою депутатську фракцію у Верховній Раді. Я мав на увазі те, що на березень 2010 року мають бути призначені вибори мера.

— Навряд чи з цим Черновецький погодиться...

— Питання щодо виборів у Києві прийматиме Конституційний Суд.

  • Навiщо Києву вулиця Табiрна,

    ...Я вийшов iз вулицi Пилипа Орлика, повернув на Михайла Грушевського, пересiк Богдана Хмельницького, спустився на Петра Сагайдачного... Сьогоднi в це важко повiрити, але чверть вiку тому про такi назви годi було й думати. Справдi, в перший рiк Незалежностi столиця України ввiйшла з вулицями Ленiна, Свердлова, Дзержинського, Жданова, Кiрова, Куйбишева, Орджонiкiдзе, Менжинського, Володарського, Косiора, Постишева, Мануїльського, площами Жовтневої революцiї, Ленiнського комсомолу, Брежнєва тощо. Та що там вулицi та площi, найпрестижнiшi центральнi райони столицi iменувалися Ленiнський, Радянський, Жовтневий, Московський, Ленiнградський, а в цих районах найошатнiшi вулицi носили iмена класикiв марксизму-ленiнiзму, росiйських революцiонерiв, агентiв ленiнської «Іскри» та мало не всiх членiв ленiнсько-сталiнського ЦК. >>

  • Розшукується дизайнер

    Будь-яку потрібну та корисну справу можна зіпсувати. Власне, для цього достатньо грати не за встановленими правилами, а за тими, що відповідають кон’юнктурі сьогоднішнього дня. Киянам обіцяли відкритий конкурс, на якому обиратимуть головного архітектора міста. >>

  • Митарства українського трамвая

    Кілька місяців тому на розширеному засіданні Ради директорів підприємств, установ та організацій міста Києва було підписано угоду про об’єднання зусиль київської міської влади та бізнесу щодо розвитку внутрішнього ринку задля сталого економічного розвитку міста. Свої підписи під документом поставили міський голова Києва Віталій Кличко, президент Українського союзу промисловців і підприємців Анатолій Кінах та голова Ради директорів підприємств, установ та організацій Києва Олександр Осадчий. >>

  • Чи повернуть киянам Довженків кінотеатр?

    Із плином часу залишається все менше тих, хто пам’ятає про кінотеатр імені Олександра Довженка, який колись розташовувався на проспекті Перемоги, 24а. Цю не надто ошатну споруду було знесено кілька років тому, і на її місці має з’явитися сучасний кінокомплекс. >>

  • Київ без крил

    У митрополичих палатах у «Софії Київській» того дня збирали підписи під зверненням до Кличка і Порошенка передати під музей авіації будинок сім’ї Сікорських на Ярославовому Валу, 15-б і перейменувати аеропорт «Київ» (Жуляни) на честь Сікорського. Підписатись під одним зі звернень не виходило. Активісти обидві вимоги оформили в одному листі. >>

  • Де сидять художники?

    Київ усе більше переймає європейські традиції, наповнюючи вулиці креативними елементами вуличного дизайну — від паркових скульптур на Пейзажній алеї та лавочок у вигляді чашок на Прорізній до розмаїтих нетривіальних «пам’ятників» — Їжачку в тумані, закоханим ліхтарям, табуреткам. >>