Днями виповнилося 67 років від часу загибелі поетеси і громадської діячки Олени Теліги від рук німецьких окупантів. З метою вшанування пам’яті української патріотки, яка свідомо поклала життя за Україну, в столиці урочисто відкрили пам’ятну дошку на будинку № 25/18 по вулиці Льва Толстого. Тут у квартирі № 90 мешкало подружжя Олени і Михайла Теліг перед тим, як їх схопило гестапо. А 9 лютого 1942 року в приміщенні Спілки українських письменників жінку заарештували за антифашистську діяльність. Разом із Оленою добровільно здався й її чоловік, який заради цього назвався письменником. 22 лютого 1942 року пару розстріяли в Бабиному Яру разом із соратниками.
Участь у відкритті меморіальної дошки взяло чимало представників української інтелігенції: Герой України, поет Дмитро Павличко, дослідники життя і творчості поетеси, представники Всеукраїнського жіночого товариства імені Олени Теліги. Також прийшли покласти квіти до пам’ятної дошки Теліги народні депутати України, представник секретаріату Президента України Олександр Гончарук.
«Вона була поетесою, писала небагато, але відчувала, що її чекає куля, — так розповідав про поетесу Дмитро Павличко. — Знала, але йшла назустріч смерті. Її поезія — це був виклик смерті, політикам, яких вона називала «партачами». Дмитро Павличко зазначив, що сьогодні потрібно говорити не лише про Олену Телігу, а й про спадок тієї боротьби, яку вона вела.
ДОВІДКА «УМ»
Олена Іванівна Теліга (21 липня 1906 року — 22 лютого 1942–го) народилася в селі Іллінському під Москвою. З 1918 року мешкала в Києві. З 1922–го майбутня поетеса разом із родиною емігрувала до Польщі, а згодом до Чехословаччини. У грудні 1939 року Олена Теліга вступає до Організації українських націоналістів. Через деякий час повертається до Києва, де засновує Спілку українських письменників.