За інформацією прес–служби Меджлісу кримськотатарського народу, у неділю близько першої години ночі (!) до будинку Хаїрова по вулиці Робоча, 1в, у селищі Мирне Сімферопольського району ввірвались понад десять озброєних співробітників «Беркута». Далі наводиться свідчення Ейваза Хаїрова, сина господаря будинку: «Почувши надворі шум, подумав, що зловмисники намагаються викрасти метал. Не вмикаючи світла в будинку, підійшов до вхідних дверей... Одразу побачив людину в масці, камуфляжній формі й із наведеною на мене зброєю. Я різко зачинив двері й побіг у кімнату. Позаду себе почув звуки вибитих дверей, розбитого скла, крики. Мене повалили на підлогу, засипану уламками розбитого вікна, заломили руки, кілька разів ударили ногами і прикладами зброї по попереку, спині...».
Версію нічного інциденту розповів «УМ» і керівник Відділу зв’язків із громадськістю кримської міліції Олександр Домбровський. За його словами, виходить, що напередодні його колеги збилися з ніг, розшукуючи небезпечного рецидивіста, уродженця сусіднього Нижньогірського району. Той 15 лютого взяв у заручники і вивіз у невідомому напрямку 23–річну Ектову, доньку своєї співмешканки з Мирного. Жінці він пригрозив, що кожного разу відрізатиме якусь частину тіла доньки, якщо та не викладе всієї затребуваної суми викупу. Усі орієнтування на злочинця отримав і дільничний інспектор міліції Мирного, зокрема такі, що негідник може пересуватися на легковику «Фольксваген–Пассат» і мати при собі обріз мисливської рушниці. Тож увечері 21 лютого двоє мешканців Мирного запевнили дільничного, що у світлі ліхтаря впізнали злочинця (той якраз вийшов викурити цигарку. — Авт.) на ґанку обійстя Мустафи Хаїрова.
Свій оперативний план правоохоронці через дві години привели в дію. При цьому й був використаний незамінний у таких випадках спецзасіб — світло–шумова граната. Її у запалі штурму один із «беркутят» «для дезорієнтації злочинця» жбурнув через вікно в порожню кімнату оселі Хаїрових. Глава ж родини, спросоння сприйнявши гранату за каменюку нічних хуліганів, підібрав її, щоб викинути у двір. Однак тієї ж миті «каменюка» вибухнула, відірвавши 59–річному чоловікові кисть руки.
Як відомо, мимохіть «під роздачу» лихому міліцейському «Беркуту» наші громадяни потрапляють вряди–годи. Згадати хоча б минулорічний «бойовий епізод» в Ірпені або ж не менш шокуюче давнішнє «втихомирення» беззахисної юнки на одному з вітчизняних футбольних стадіонів. Себто невинних людей відмуштровані хлопці спочатку візьмуть «в розробку», а потім неадекватну жортокість сповна спишуть на «перекоси виробництва».
Зрештою, і тут з’ясувалося, що правоохоронці... помилилися. Керівництво кримської міліції вчора вибачилось перед постраждалим та його родиною і заявило про готовність компенсувати моральну шкоду. А також повідомило, що наразі за даним фактом проводиться перевірка, за результатами якої буде «дана правова оцінка діям кожного співробітника, що брав участь у проведенні операції». Відтак виходить, що понівечена людська рука вартує звичайнісінького вибачення. Страшно подумати, скільки ж вибачень, на думку міліцейських керманичів, коштує людське життя.