Володимир В’язівський є одним із 18 депутатів, які ввійшли в депутатську групу «За Україну!». Вона об’єднала політиків із фракції «Наша Україна — Народна самооборона», які, з одного боку, не увійшли в коаліцію, а з іншого — не допускали собі оригінальної позиції на кшталт «Єдиного центру». Якби не комуністи, можна було б сказати, що «заукраїнцям» належить «золота акція», яка дозволяє коаліції отримати більшість під час деяких голосувань. Однак погляди «кириленківців» і коаліції збігаються нечасто — тоді коаліціянти шукають підтримки в протилежному боці сесійної зали, у Компартії. От і зараз юридична більшість, а фактична меншість намагається заручитися підтримкою КПУ для проведення ротацій в уряді. Комуністи поки що не погоджуються. А щодо групи «За Україну!», то до них, як каже В’язівський, ніхто і не звертався.
— Володимире Михайловичу, зараз у вашій фракції готуються до зміни міністрів, призначених за квотою «НУНС». З одного боку, у фракції змінилося керівництво, змінився й центр прийняття рішень, тож ротація міністрів — право переможців. А як ви оцінюєте кадрові наміри коаліції?
— Я слухаю тих колег по фракції, які увійшли до коаліції, але поки що не почув якихось кардинальних зауважень до групи наших представників в уряді. Заміна міністрів не вирішує питання діяльності Кабінету Міністрів у цілому. Сьогодні на перший план виходять проблеми економіки, а відтак і соціальної політики, вчасної виплати зарплат, пенсій. Мене цікавить, чи здатен нинішній Кабмін адекватно відреагувати на виклики, які постають в економічній та соціальній сферах. Ці питання в уряді ведуть якраз міністри БЮТ. Уряд має відповісти на питання, як він збирається вирішити економічну ситуацію до кінця року. Треба залатати дірку в Пенсійному фонді. Нам треба закласти в бюджет реалістичні параметри. І про це кажемо не лише ми, не лише Президент, а й міжнародні фінансові організації, які дають нам кредити і сподіваються на те, що їх буде використано з розумом.
— Тобто нинішній склад уряду — я маю на увазі частину «НУНС» — вас повністю влаштовує?
— Представники, які свого часу були делеговані від нашої фракції, швидше, влаштовують. Є питання до міністра аграрної промисловості Юрія Мельника. Зокрема, частина рішень уряду в сільськогосподарській сфері приймається в обхід Мінагропрому. Наскільки мені відомо, Мельник не підписував частину рішень, які приймалися урядом. Але він не вдавався до активного протесту, як це зробив, наприклад, Пинзеник. Хоча теж міг би висловити заперечення. Аж до написання заяви про відставку.
— За яких умов «нашоукраїнська» група «За Україну!» могла б підтримати кадрові ротації в уряді?
— Ми не є учасниками коаліції. Тому в тих розкладах, які запропонувала Прем’єрка, коли поважні посадові портфелі стають предметом торгу (я маю на увазі фракцію комуністів, яким можуть запропонувати посаду міністра охорони здоров’я, керівництво в «Автодорі», «Укрспирті»), ми не хочемо брати участь. Ми прийшли у Верховну Раду не для того, щоб лобіювати присутність комуністів в уряді.
— Деякі депутати проурядової частини «НУНС» кажуть, що коаліції не варто заручатися підтримкою комуністів, а краще вже спробувати домовитися з групою «За Україну!». То чи ведуться якісь спроби налагодити контакт із вашою групою?
— Наскільки я знаю, ані з депутатами, ані з головою депутатської групи В’ячеславом Кириленком розмови про кадрові ротації не вели. Більше того, якраз тих міністрів, які, на нашу думку, відстоюють українську політику і відповідають нашим поглядам, і хочуть звільнити з уряду.
— Припустимо, що серед кандидатур нових міністрів засвітиться фігура, прийнятна для вашої групи. Ви можете підтримати таку людину? Чи рішення утриматися при голосуванні за кадрові ротації принципове?
— Ми сприймаємо ідею замінити міністрів як політичну, але не фахову. Тому не маємо наміру втягуватися в цей процес.
У мене постає інше запитання: чи може Кабінет Міністрів при цій Прем’єрці проявити альтернативну волю? Попри застереження, які є в мене до Віктора Пинзеника, його фаховість незаперечна. Однак навіть він, попри великий досвід, не зміг схилити ситуацію на свій бік. Ми бачимо, що фахові люди Тимошенко не потрібні — вона збирає людей, які погодяться носити рожеві окуляри. Я маю сумнів, чи навіть найфаховіший чоловік зміг би зреалізуватися в цьому уряді.
— Пане Володимире, розкажіть, як зараз відбуваються засідання фракції «НУНС»?
— Час від часу нам дзвонять із секретаріату фракції, запрошують. Ми знаємо думку більшості фракції, скажімо, щодо ініціатив уряду. Але ми орієнтуємось не на те, чи підтримує фракція певні коаліційні законопроекти, — ми окремо підходимо до кожного проекту, хто б його не пропонував.
— Тобто група «За Україну!» не відвідує засідання фракції?
— Не відвідує. Щонайменше двічі на тиждень депутатська група збирається на власні засідання. Наша група опрацьовує кожен законопроект, ми приймаємо фахове рішення. У багатьох випадках ці рішення не відображають позицію всієї фракції.
— Ну а коаліційна частина «НУНС» засідає окремо, і у вас нема можливості вплинути на її рішення?
— Так, вони збираються окремо, і в доволі незначній кількості.
— Як змінилася атмосфера у фракції після того, як вона розкололася на коаліційну та опозиційну частину?
— Коли головою фракції був В’ячеслав Кириленко, то загальні речі обговорювали на засіданні. Хоча тоді вже спостерігалася певна відцентровість: «Народна самооборона» проводила окремі консультації, інші групи збиралися. На спільному засіданні ми приходили до розумних висновків. Зараз фракція «НУНС» повністю розбалансована.
— Колись фракція «НУНС» вважалася президентською. Сьогодні глава держави має лише дві опори у фракції — «За Україну!» і балогівський «Єдиний центр». Наскільки часто ваша група зустрічається з Президентом?
— Колективних зустрічей за участю всієї групи не було. Керівник «За Україну!» регулярно спілкується з Президентом. Група обмінюється з главою держави поглядами з приводу законодавчого поля. Наші позиції збігаються. А щодо «Єдиного центру», то між нами є багато, як мінімум, тактичних розбіжностей. Нам також не зовсім зрозуміла ідеологія «ЄЦ».
— Раніше йшлося про те, що рух «За Україну!» буде позафракційним, і до нього зможуть увійти представники інших сил. Але в групі як було, так і лишилося 18 депутатів. Чому не вдається поповнити склад?
— Основною причиною є виборча система, яка передбачає проведення виборів за партійними списками. Відповідно, кар’єра партійців, які не підтримують політичну лінію своєї сили, навіть якщо ця лінія є помилковою, може скінчитися невдало — на наступних виборах вони не потраплять у список своєї партії чи блоку. Бо мають думку, відмінну від лідерової. Це стримує депутатів, хоча в кожній фракції є багато тверезомислячих патріотичних політиків.
— Як просувається трансформація депутатської групи «За Україну!» в громадський рух? Яка кінцева мета? Побудова нової партії?
— У цю суботу в Києві відбудеться форум з ініціативою розбудови громадського руху «За Україну!». Враховуючи позицію частини «НУНС», яка в гонитві за портфелями, за політичними, а може, й бізнесовими вигодами відійшла від державних інтересів, постало питання про зміцнення правих сил. Патріотичні партії опинилися в доволі розмитому полі. Ми хотіли б максимально розширити і посилити цей напрям. На наш форум прийдуть різні середовища.
— Як видно, створення групи «За Україну!» — це знак розчарування в партії «Народний союз «Наша Україна». У парламентській групі НСНУ — поділ, партію залишають знакові люди, обласні керівники...
— Позиції партії «Наша Україна» можуть бути відновлені й закріплені. У нас є достатньо ресурсу, є хороша команда. Ми обговорювали ці питання на останньому з’їзді. Думаю, що вагоме слово має сказати Віктор Ющенко — вже не просто почесний голова НСНУ, а голова за статутом. Партійці чекають цього. Ми робили все, щоб партія була близька і співзвучна главі держави.
— Але ж, погодьтеся, партія, в якій половина депутатів стали на бік коаліції, а інша половина фактично стала опозицією, не може йти далі як монолітна сила.
— Я не казав би, що ті, хто підписав коаліційну угоду, автоматично стали в опозицію до нас. Цих депутатів було виключено зі складу ради партії, але вони залишаються членами «НУНС».
— Поділ відбувся після того, як головою НСНУ було обрано Віктора Ющенка. Планувалося, що цей крок зцементує партію. Але сталося навпаки: у «Нашій Україні» знайшлося достатньо голосів для формування коаліції з БЮТ. Чому?
— Я думаю, що проблема — в комунікації. Президент, як державний діяч найвищого рангу, зайнятий державними справами. Але між Президентом і фракцією мав діяти комунікатор, який би доводив позицію «НУНС» до глави держави. В’ячеслав Кириленко максимально доносив цю позицію. Наскільки секретаріат Президента підтримував цей зв’язок, чи був він у цьому зацікавлений, — тут виникають питання. Я не хотів би висловлювати остаточну думку, але гадаю, що комунікації по лінії секретаріату були недостатніми. На відміну від тих переговорів, які проводила Юлія Володимирівна, не шкодуючи ні політичного, ні іншого ресурсу.
— Наскільки сильно розхитав позиції партії НСНУ «Єдиний центр» — сила екс–«нашоукраїнців», близьких до Балоги?
— Справді, виникла низка проблем. Десь у п’яти організаціях нам довелося провести перереєстрацію членів. Це робилося для того, щоб дізнатися, скільки членів «НУНС» залишилось у партії, а скільки перейшло до проекту, який називається «Єдиний центр». Адже «ЄЦ» будувався в тому числі й через адміністративні важелі, там могла бути повальна зміна місцевого керівництва партії. Нам удалося відновити організації на місцях.
— Наскільки ймовірний сценарій возз’єднання НСНУ і «ЄЦ»?
— Пункт про об’єднання демократичних партій був проголосований на нашому з’їзді. Там не йшлося про конкретну партію, але всі вбачали в цьому намір об’єднатися з «Єдиним центром». Потім цей пункт порядку з’їзду майже одностайно був знятий на з’їзді. Якщо говорити про об’єднання національно–демократичних сил, то навряд чи до них можна зарахувати «ЄЦ».
В’язівський Володимир Михайлович
Народився 21 січня 1963 р. у селі Солошин на Львівщині.
У 1982 р. закінчив Червоноградський гірничий технікум, у 1987–му — Ленінградський гірничий інститут. Працював на шахтах Львівсько–Волинського вугільного басейну.
У 1990 р. обраний депутатом Львівської облради. Займався громадською діяльністю в молодіжних, профспілкових організаціях.
У 1999—2002 рр. — заступник мера Червонограда Петра Олійника. Після призначення Олійника «губернатором» у 2005–му керував апаратом облдержадміністрації. Із 2005 р. — керівник виконкому Львівської організації НСНУ.
Народний депутат V і VI скликань (на виборах–2007 — №47 у списку «НУНС»). Секретар комітету з питань соціальної політики та праці.
Одружений, має сина.
Навіть зважаючи на демографічну катастрофу, виїзд мільйонів українців за кордон і потребу інтеграції нашої діаспори, прийняти легалізацію множинного громадянства, не можна було підтримувати цей законопроєкт у такому вигляді. >>
Унаслідок вибуху в ранці 17 грудня в Москві загинули генерал-лейтенант Ігор Кіріллов та його помічник. Напередодні СБУ заочно повідомила генералу про підозру. >>
Голова Служби безпеки України генерал-лейтенант Василь Малюк запевнив, що СБУ рішуче розбереться з діяльністю політиків-колаборантів. >>
Рада Європейського Союзу в понеділок, 16 грудня, ухвалила 15-й пакет економічних та індивідуальних обмежувальних заходів проти Росії, у який увійшли 54 людини та 30 організацій. >>
У Сирії після падіння режиму експрезидента Башара Асада почалося «полювання» за статками його родини, які та накопичувала десятиліттями. >>
До 15 років увʼязнення в Україні заочно засудили голову Держдуми рф Вʼячеслава Володіна. Його визнали винним у посяганні на територіальну цілісність і недоторканність України. >>
