Світ клином

19.02.2009
Світ клином

Малюнок Володимира СОЛОНЬКА.

«Проколи» у законодавчих актах вилазять боком навіть президентам. Свого часу Леонід Кучма намагався зняти з посади голови КМДА Олександра Омельченка, коментує для «УМ» політолог Кость Бондаренко, але потім був змушений відкликати власний указ. «Закон про столицю» виписаний таким дивовижним чином, що трактувати його (у пункті щодо сумісництва крісла мера та голови КМДА) можна по–різному. Бондаренко вважає, що позбавити Черновецького виконавчої посади — неможливо, а його колега Вадим Карасьов дотримується протилежної точки зору. Тим часом у великій битві за Київ узято паузу. Наступна сесія Київради проллє світло на останні політичні розклади. Але ті, хто до неї безпосередньо не причетний, уже зараз можуть трохи пограти біцепсами.

 

Президент

А Президент, як подейкують, уже навіть підписав указ про відсторонення Леоніда Черновецького від керівництва Київською міською держадміністрацією. Справа лише за оприлюдненням цього історичного документа. Але навіщо це Ющенку? — запитує керівник соціологічної фірми «Барометр» Віктор Небоженко. «Там якийсь комерційний конфлікт стався між Черновецьким та Балогою», — іронічно коментує він «останнє китайське попередження» Ющенка київському меру. (Нагадаймо, що Президент України, вкотре скасувавши розпорядження Черновецького про підвищення комунальних тарифів, зазначив, що надалі вживатиме певних заходів і навіть звертатиметься до прокуратури з приводу дій столичного голови. У відповідь Черновецький назвав голову президентського секретаріату Віктора Балогу «загрозою національній безпеці»).

А у те, що Віктор Ющенко підніматиме у такий спосіб свій рейтинг («рятуючи» киян від Черновецького), Небоженко не вірить. «Це ні на що не вплине», — говорить він. З іншого боку, навіть близький до президентських кіл директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов не вважає, що Ющенко налаштований серйозно. Це, радше, превентивний захід, каже він.

Кабмін

Уже хто–хто ненавидить Черновецького, а Юлія Воло­димирівна робить це «всіма фібрами душі». Її антимерські дії — це перманентні виклики Черновецького «на килим», які той принципово ігнорує. Водночас мера Києва перевіряє низка урядових комісій, і перший «віце» Олександр Турчинов — хай і не часто, але з приємною регулярністю — дає його діяльності негативні оцінки, і Контрольно–ревізійне управління вже ось–ось доведе факти його зловживань... І це не кажучи про хвилю невдоволення, яку здійняв Антимонопольний комітет, абощо. Багато галасу даремно — і, у підсумку, теж нічого... «Черновецький — абсолютно невразливий, — говорить Небоженко. — Всі ці висновки КРУ абощо справляють враження хіба що на його підлеглих. А він надто багатий, аби його можна було так просто дістати. Хіба що він сам, може, несподівано піде з посади. Я на вас, мовляв, образився. І це також, до речі, варіант. Київ — місто–банкрот. Йому тут більше нічого робити, у нього — загальнонаціональні амбіції».

Парламент

Верховну Раду Черновецькому вже можна боятися. Але менше, ніж раду київську. Таку думку виловлюють декілька експертів. З одного боку, у парламенті наразі зареєстровано проект постанови про створення слідчої комісії щодо діяльності КМДА. Але «нашим слідчим комісіям якось не щастить», — говорить Віктор Небоженко. Нічого вони не добиваються. Окрім того, спрацьовує «ефект зубної пасти», підхоплює Вадим Карасьов. «Усім відомо, що, вичавивши на щітку зубну пасту, назад до тюбика її вже не заштовхаєш». Наш експерт має на увазі те, що проголошення Верховною Радою дострокових виборів мера Києва потягне і «люстрацію» інших міських голів. А там, дивись, і до парламентських дострокових недалеко... Тож ліпше джина тримати у закоркованій пляшці, наголошує Карасьов. З іншого ж боку, тільки Верховна Рада України може «благословити» перевибори столичного голови, та ще й «вибити» на них із бюджету гроші, додає директор Інституту проблем управління імені Горшеніна Кость Бондаренко.

Сумнівається у достатній «революційності» Верховної Ради політтехнолог із пропрем’єрсь­кого табору Олег Медведєв. Навряд чи якась політична сила зараз візьме на себе відповідальність за дострокові вибори мера. Краще вже дочекатись «строкових» у 2010 році, вважає він. «Надзвичайно важливо, щоб до наступних виборів було запроваджено двотурову систему мерських виборів», — говорить Медведєв якраз у той момент, коли парламент благополучно провалює відповідний БЮТівський законопроект.

Київрада

Дивно це чи закономірно, але зараз усі козирі в руках Київради. Не у Президента чи Прем’єра, а в того 61–го столичного «парламентарія», який народив ситуативну античерновецьку більшість. Читач «УМ» пам’ятає, як минулого тижня вперше за останні два роки за відсторонення мерської креатури Олеся Довгого солідарно проголосували і БЮТівці, і «регіонали». Щоправда, до наступної сесії ситуація може змінитися, припускає Кость Бондаренко, якщо тільки у Черновецького знайдуться відповідні «аргументи». Та хай там як, а раптово віднайдені у лавах слухняних маріонеток латентні опозиціонери здатні попсувати столичному очільнику нерви більше, ніж усі перші особи держави разом узяті, категорично стверджує Віктор Небоженко. Чому? Та тому, що «виростили Бабу Ягу у власному колективі». А внутрішній протест — як ракова пухлина — небезпечніший за будь–які зовнішні погрози.

  • Навiщо Києву вулиця Табiрна,

    ...Я вийшов iз вулицi Пилипа Орлика, повернув на Михайла Грушевського, пересiк Богдана Хмельницького, спустився на Петра Сагайдачного... Сьогоднi в це важко повiрити, але чверть вiку тому про такi назви годi було й думати. Справдi, в перший рiк Незалежностi столиця України ввiйшла з вулицями Ленiна, Свердлова, Дзержинського, Жданова, Кiрова, Куйбишева, Орджонiкiдзе, Менжинського, Володарського, Косiора, Постишева, Мануїльського, площами Жовтневої революцiї, Ленiнського комсомолу, Брежнєва тощо. Та що там вулицi та площi, найпрестижнiшi центральнi райони столицi iменувалися Ленiнський, Радянський, Жовтневий, Московський, Ленiнградський, а в цих районах найошатнiшi вулицi носили iмена класикiв марксизму-ленiнiзму, росiйських революцiонерiв, агентiв ленiнської «Іскри» та мало не всiх членiв ленiнсько-сталiнського ЦК. >>

  • Розшукується дизайнер

    Будь-яку потрібну та корисну справу можна зіпсувати. Власне, для цього достатньо грати не за встановленими правилами, а за тими, що відповідають кон’юнктурі сьогоднішнього дня. Киянам обіцяли відкритий конкурс, на якому обиратимуть головного архітектора міста. >>

  • Митарства українського трамвая

    Кілька місяців тому на розширеному засіданні Ради директорів підприємств, установ та організацій міста Києва було підписано угоду про об’єднання зусиль київської міської влади та бізнесу щодо розвитку внутрішнього ринку задля сталого економічного розвитку міста. Свої підписи під документом поставили міський голова Києва Віталій Кличко, президент Українського союзу промисловців і підприємців Анатолій Кінах та голова Ради директорів підприємств, установ та організацій Києва Олександр Осадчий. >>

  • Чи повернуть киянам Довженків кінотеатр?

    Із плином часу залишається все менше тих, хто пам’ятає про кінотеатр імені Олександра Довженка, який колись розташовувався на проспекті Перемоги, 24а. Цю не надто ошатну споруду було знесено кілька років тому, і на її місці має з’явитися сучасний кінокомплекс. >>

  • Київ без крил

    У митрополичих палатах у «Софії Київській» того дня збирали підписи під зверненням до Кличка і Порошенка передати під музей авіації будинок сім’ї Сікорських на Ярославовому Валу, 15-б і перейменувати аеропорт «Київ» (Жуляни) на честь Сікорського. Підписатись під одним зі звернень не виходило. Активісти обидві вимоги оформили в одному листі. >>

  • Де сидять художники?

    Київ усе більше переймає європейські традиції, наповнюючи вулиці креативними елементами вуличного дизайну — від паркових скульптур на Пейзажній алеї та лавочок у вигляді чашок на Прорізній до розмаїтих нетривіальних «пам’ятників» — Їжачку в тумані, закоханим ліхтарям, табуреткам. >>