Проголошена за сприяння США та ЄС республіка Косово вчора відсвяткувала першу річницю незалежності. За цей час у неї з’явилися власні герб, гімн, прапор, конституція та низка інших атрибутів державності, яку на цей час визнали 54 країни світу. Водночас питання про членство Косово в ООН не стоїть на порядку денному.
Рік незалежності не змінив життя косоварів на краще. Ситуація в краї залишається нестабільною. Безпеку надалі підтримують миротворчі сили НАТО, а квола економіка безпосередньо залежить від фінансової допомоги США та ЄС, яка обраховується сотнями мільйонів євро.
«Для всіх, хто прагне сприймати ситуацію в Косові реалістично, цілком зрозуміло, що там немає держави, а захист прав національних меншин є мінімальним», — заявив напередодні річниці відторгнення Косова від Сербії сербський президент Борис Тадич. Дата проголошення незалежності Косова для Сербії є «днем, коли влада в Приштіні нелегально, з точки зору міжнародного права, проголосила свою незалежність, з якою Белград ніколи не погодиться і яку ніколи не визнає», каже Тадич. «Сербія, як і багато країн Європейського Союзу, відчуває наслідки діяльності албанської мафії в Косові, яка надзвичайно активна в контрабанді наркотиків, головним чином — героїну», — зазначає сербський лідер.
Після воєнного конфлікту 1998–99 років Косово були змушені залишити понад 200 тисяч сербів та представників інших меншин. 120 тисяч сербів надалі залишаються в Косові поруч із двома мільйонами етнічних албанців. Більшість сербів цього краю заявляють, що ніколи не визнають державність албанської більшості. Місто Косовська Мітровіца, поділене навпіл на албанську та сербську частини, надовго залишиться одним із символів протистояння двох народів. Питання про законність проголошення незалежності Косова передане на розгляд Міжнародного суду справедливості в Гаазі.
Коли косовари проголошували свою державу, багато хто казав, що такий крок стане поштовхом для сепаратистів в інших регіонах. Так і сталося. Анексуючи в Грузії Абхазію та Південну Осетію, Росія посилалася на прецедент Косова. Підходить до межі розпаду Боснія і Герцеговина, три народи якої також не проти піти за прикладом Косова. Підбадьорені успіхом у Косові, розвивають сепаратистські настрої албанці, які компактно мешкають у Сербії та Македонії. Активізувалися угорці сербського краю Воєводина. Це жевріючі конфлікти з довготерміновою перспективою. Саме ж Косово ще довго буде залишатися «чорною мафіозною дірою» Європи.