Дехто побоюється навіть виходити з хати у п’ятницю 13–го, але не письменники. Цього дня як на безрибний період у видавничій справі в Києві відбулося аж дві помітні презентації. Повість Михайла Бриниха «Шахмати для дибілів: цейтнот доктора Падлючча», «Лох» Тараса Антиповича, «Осінній сезон смертей» та «Останній раз» Андрія Кокотюхи, роман Олега Криштопи «Усі жінки курви» і збірка есеїстики Вікторії Стах «Пазли тіла Божого» вперше в Україні вийшли винятково в електронному вигляді. А книжку лауреата малої Шевченківської премії Олеся Ульяненка «Жінка його мрії» заборонила Національна експертна комісія України з питань захисту суспільної моралі. Відтак презентація у книгарні «Є» проходила без жодного примірника.

Британська аристократка з прозорою шкірою вирушає в Австралію проінспектувати ферму, на якій чортзна–чим займається з тубілками її законний сер. Сара Ешлі ще не знає, що її чоловік уже не грішить та й узагалі зовсім нічого не робить — його вбито. А чортзна–чим займається з тубілками її майбутній чоловік — мужній гуртівник худоби, неголений красень, степовий філософ–примітивіст, котрий мріє схрестити кобилу благородної крові з диким жеребцем. До фіналу його мрія збудеться, але без залучення коней. Утім і про це вона поки що не знає. Він теж. Сарі ще доведеться пережити цілковите переродження, що символічно почнеться із втрати валіз та коробок із вишуканим англійським гардеробом (до кінця стрічки, на щастя, таки доживуть бюстгальтер, дві вечірні сукні, два добротних костюми мишачого кольору, блуза у квіточку) — вона стане рішучою леді серед дикої природи, навчиться управляти чередою корів у 1500 голів і бити нагайкою конкурентів. Так гартувалася сталь.

Чи не вперше за останні роки головний приз Берлінале не став абсолютною несподіванкою. Фільм «Згіркле молоко» молодої перуанської режисерки Клаудії Льоси (їй 33 роки) отримав «Золотого ведмедя», і це виглядає загалом справедливо. У фільмі поєднуються доволі жорстка картина соціальної реальності й самовиявлення джерел народної культури — виявляється, вона ще живе на околицях великого міста, і саме в ній прості люди черпають свій оптимізм...